Людська фантазія здатна не лише відтворювати побачені образи, але й продукувати нові креативні зразки, що, ґрунтуючись на нереалістичних уявленнях, проникають у мистецтво ще з прадавніх часів, позаяк «внутрішня форма» поняття фантастики засвідчує її «онтологічний зв’язок з феноменом уяви», виявляється «найбільш експлікованим видом уявного». Відображаючись попервах у міфології та фольклорі, фантастичне начало функціонувало як їхній конструктивний компонент. У гомерівському епосі, драматургії Евріпіда та Аристофана, «Метаморфозах» Овідія та апулеївському «Золотому ослі» фантастичні епізоди специфічно ферментували сюжетну канву тексту. У середньовічній релігійній літературі спостерігається переважно заміна фантастичного елементу поетики на містичний, тоді як у лицарсько-героїчній поетиці, а також героїчному епосі дійсність переплітається з вигадкою, набуваючи гіперболічно-гротескного характеру, тим самим наближаючись до фентезійної традиції. Нарешті, ренесансна література гармонійно суміщала реалістичний, фантастичний і містичний складники (Данте Аліг’єрі), межуючи із «фантастичним реалізмом» Дж. Боккаччо, Ф. Рабле, М. де Сервантеса. В особливий спосіб містичні та фантастичні компоненти оприявнилися у комедіях та трагікомедіях В. Шекспіра. Сьогодні терміном «фантастика» прийнято називати такі художні твори, «де змальовано нереальні події, що видаються за реальні». Різновиди фантастичної літератури, чимдалі еволюціонуючи, стають дедалі затребуваними серед читачів, фантастика спроможна «впливати на мейнстрім», тому навіть сучасний постмодерний роман чи фільм рідко обходиться без фантастичного компонента.

Фантастична література, як правило, орієнтується саме на пошуки відповідей на питання, пов’язані з глобальними аспектами онтології та аксіології окремої людини і всієї цивілізації. Намагання фантастів реагувати на актуальні питання сучасності стимулювали регенерацію жанрових форм, які шляхом еволюції постачають нові креативні зразки. Літературна фантастика «обігрує копію, штучне або уявне дублювання, роздвоєння», отже, правомірно вести мову про початок ери гіперреальності як «світу симуляції». Виокремившись у специфічний різновид епосу, фантастика продовжує диференціюватися на ряд жанрів та метажанрів, серед яких, завперш, варто назвати наукову фантастику, ряд утопічних різновидів, літературний хорор, альтернативну історію, постапокаліпсис, кіберпанк, фентезі, що, у свою чергу мають свої жанрово-видові відгалуження.

Даний вибірковий курс окреслює еволюцію фантастики від текстового компонента до метажанру, що має розгалужену систему жанрів та видів. Студенти отримають можливість навчитися диференціювати фантастичні жанри, а також прочитати запропоновані зразки текстів фантастики й фентезі.