Кожен третій четвер травня Україна святкує День вишиванки. Свято об'єднує всю країну та українців за кордоном, що справді робить його світлим та прекрасним.

Ще у давні часи вишитий орнамент захищав від злих духів та мав символічне значення. Найдавніші знайдені сорочки з вишивкою було датовано VI століттям нашої ери.

У фойє НБ ЧНУ представлено книжкову експозицію "Сила нації через призму вишиванки".

Також вашій увазі пропонуємо виставку одного видання з колекції Аркадія Жуковського – Буковинські гуцульські вишивки : [набір таблиць для вишивання] / вид. Жіночої громади на Буковині ; упоряд. Емілія Стернюкова в Чернівцях. – Львів : Літ. А. Андрейчин, 1911. – 7 арк. табл. – (в папці). Перегляд див.: http://bucovinensia.chnu.edu.ua/documents/136

Саме національне вбрання як підкреслення самоідентифікації і художника, і його моделі, набуває особливої популярності на теренах Буковини (і в Україні загалом) в той час, коли виникає загроза нівелювання, а то й знищення унікальності нації.

Упорядницею цього раритетного видання виступила в 1911 р. українська фольклористка, співачка, диригентка, одна з перших бізнес-леді України – Емілія Стернюк-Крушельницька.

Цей чудовий витвір чекає на Вас, шановні любителі вишиванки, у Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича в читальному залі наукової літератури.

Біографічна довідка.

16 серпня 1875 року в селі Осівці на Тернопіллі народилася Емілія, дочка Амвросія та Марії Крушельницьких гербу Сас, сестра Антона, Йосипи, Соломії, Анни Крушельницьких; Олени Охримович, Марії Дроздовської.

Українська співачка, диригентка львівського та тернопільського хорів "Боян". Емілія Амвросіївна – фольклористка: у с. Біла записувала коломийки, частина яких увійшла до видання Володимира Гнатюка "Етнографічний збірник" (1905–1907 р.); танцівні приспівки, пісні. У с. Біла Крушельницька організувала читальню товариства "Просвіта" (зібрала для неї бібліотеку), влаштовувала виставки української вишивки.
Відомий галицький рід Крушельницьких мав родинні зв’язки з священицьким родом Стернюків. Емілія вийшла заміж за Івана Стернюка (1878–1971). У них було двоє дітей: дочка Катерина (15 червня 1905 пом. 21 січня 1988) і син Богдан народився у Заліщиках 5 жовтня 1906 пом. 23 червня 1996.

Влітку 1922 р. Емілія очолила промисловий кооператив "Українське народне мистецтво", який містився у Львові на площі Ринок, 39. Членкині кооперативу займалися вишиванням (рушники, сорочки, скатертини), килимарством, різьбою по дереву, писанкарством. Бізнес-леді Емілія Стернюк налагоджувала роботу кооперативу за швейцарським зразком, організувала домашнє виробництво – "сільські вишивальні".

У 1926 р. "Українське народне мистецтво" почало видавати часопис "Нова Хата", про розвиток культури, української кооперації. Журнал розповідав про українське мистецтво, поширював економічні знання.

У час німецької окупації Соломія Крушельницька, яка через травму ноги не змогла виїхати до Італії, отримала від подруги Неґріти Кано де П'яцціні запрошення до Аргентини. Соломія передала це запрошення сестрі Емілії Стернюк із родиною. Та і за океаном Емілія Стернюк продовжувала працювати на Україну. У 1949 р. вона створила ініціятивний комітет, скликала збори українського жіноцтва в Буенос Айресі, що створили Союз Українок Аргентини. Головою Союз Українок була дружина вченого-енциклопедиста, оунівця Євгена Онацького – Ніна Онацька.

Померла Емілія Стернюк 2 січня 1965 року у м. Буенос-Айрес (Аргентина).