Перейти до основного вмісту
Перша річниця

Рівно 5 років тому, саме сьогодні, 15 грудня, у Мармуровій залі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, відбулася подія європейського значення – офіційна церемонія вручення йому як колишній Резиденції митрополитів Буковини і Далмації Сертифіката ЮНЕСКО. Цей документ як підтвердження входження ЧНУ до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

5 років – це перший ювілей з нагоди незабутнього церемоніалу. Як, зрештою, й слушний момент інформаційного та історичного приводів – узяти інтерв’ю у ректора Степана Мельничука та проректора з науково-педагогічної роботи з питань навчально-виховного процесу Тамари Марусик.

Степан Васильович і Тамара Володимирівна ще до цієї урочистої імпрези були, відповідно, головою і заступником голови Робочої групи з підготовки номінаційного досьє. Також вони входили до складу офіційної делегації України, яка брала участь у роботі 35-ої сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Парижі. Тобто як представники Чернівців – маленького Парижа – у столиці Франції.

Отже, 5 років позаду. Які вони були до 15 грудня нинішнього і 2011 років.

З цим та іншими запитаннями звертаємося до керівництва елітного в Європі і світі щодо навчання вищого навчального закладу.

Степан Мельничук:
- П’ять років… Ніби учора це було. Свято, яке ні я, як голова Робочої групи з підготовки номінаційного досьє, ні заступник голови – Тамара Володимирівна, напевне, не можемо забути. Бо таке справді не забувається. Із 42 номінантів Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича здобув перемогу. За такими українськими об’єктами як Софія Київська і Києво-Печерська лавра (1 об’єкт). Згодом – центр Львова, і через 13 років – колишня Резиденція митрополитів Буковини і Далмації.
Пригадую 15 грудня 2011 року. У Мармуровій було сонячно чи то від радості, чи то справді надворі світило сонце.

Стосовно попередньої роботи. Ще до свята. 2007 року ЧНУ внесено до Попереднього Списку ЮНЕСКО.
2008-2010 роки – підготовка номінаційного досьє та затвердження його Центром Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Досьє – це карти, схеми, фотоматеріали, копії архівних документів. Усього цього вистачило майже на 1000 сторінок.

Вересень 2010 р. – відвідання Резиденції експерта ІКОМОС (Міжнародна рада з питань пам’яток і пам’ятних місць).

Червень 2011 р. – на 35-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Парижі, у день святкування 15 річниці Конституції України, 28 червня відбулася презентація ЧНУ.
До 20-річчя Незалежності України на засіданні сесії прийнято рішення: внести нашу перлину до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Це своєрідні віхи великої підготовчої роботи,  які випали на нашу долю, працю, яку нам судилося презентувати у Парижі.

-Степане Васильовичу, завдяки чому справдилися мрії на такому високому рівні?

-Скажу, і, мабуть, не помилюся в цьому, що Резиденція – це архітектурний винахід відомого чеського архітектора і мецената Йозефа Главки. Я би підкреслив: великого Чеха, котрий у 28 років створив цей унікальний проект, а в 33 – вже керував грандіозною, не тільки для тих часів, будовою.
Але подумаймо глибше: він привіз із собою в Чернівці, за усіма даними, близько двох десятків фахівців із Праги та Відня.

Надалі до роботи були залучені місцеві мешканці, жителі міста і навколишніх сіл. Вони побудували заводи для виробництва цегли і черепиці. Волами і кіньми звозили каміння із берегів Дністра і кам’яних кар’єрів застанівських Василева і Чунькова, а також із кар’єру біля містечка Путна.
Натхненником і фінансистом будови століття (і не тільки!) виступив митрополит Євген Гакман, уродженець теж заставнівських Васловівців. Їх Високопреосвященство зуміли переконати цісаря в необхідності побудови в Чернівцях Кафедрального Собору і Резиденції митрополита. Закономірно, з часом університет успадкував цю шедевральну споруду зодчих і вже понад століття опікує її.

-Тамаро Володимирівно, як історик продовжіть, будь ласка, лінію справді історичного у часі Чернівецького університету.

-Важливо сказати, що ксьондз Ян Бадені, який відвідав Чернівці наприкінці ХІХ ст., у  щоденнику «В Чернівцях. Враження з кількаденної поїздки» із захопленням писав: «…резиденція вражає розмірами, засліплює червоністю стін, дахами, що блищать всіма кольорами веселки, вежами й вежечками всіх барв і розмірів… Бути в Чернівцях, а «резиденції» не побачити – це бути в Римі і не бачити папу Римського».
Доктор архітектури Юрій Рєпін, вражений  величчю резиденції більш ніж через століття, зазначав: «Геніальність ансамблю резиденції в тому, що вона не може бути повторена ні в цілому, ні в деталях. Будівля резиденції стала символом міста, подібно до того, як Кремль – символ Москви, Собор святого Петра – символ християнського світу, Сіднейська опера – символ Австралії».

Ще про історію. Як відомо, вперше предметно про можливість приєднання до  престижного клубу пам’яток людства чернівчани заговорили у вересні 2004 року  під час ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Збереження та використання культурної спадщини України: Чернівці на шляху до ЮНЕСКО». На конференції виступали вітчизняні і зарубіжні науковці, які висловлювали пропозиції щодо можливості розгляду питання включення середмістя Чернівців за зразком історичного центру Львова (включений до Списку ЮНЕСКО у  1998 р.)  до Списку ЮНЕСКО. Незрозуміло, за яких обставин, теоретично обґрунтовані пропозиції залишилися на папері. Можливо відіграли  роль зміни і доповнення до «Настанов …» 2005 р., що значно ускладнили процес номінування.  Коли питання номінування історичного центру Чернівців до Списку ЮНЕСКО залишилося відкритим, на обрії з’явився університет з новою пропозицією – обмежити територію ареалу номінації і  як об’єкт подання до Списку ЮНЕСКО розглядати неперевершений архітектурний ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині  Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) – буковинську перлину,  візитівку  Чернівців.

Отже, розпочалася підготовча робота, тобто перший процедурний етап. Основне завдання полягало у потребі переконати  Комітет  Всесвітньої спадщини  ЮНЕСКО  в унікальності пропонованого об’єкту.  Позитивний висновок  зумовлював  його включення до переліку об’єктів-кандидатів, тобто до попереднього списку ЮНЕСКО (Tentative List).  Із запропонованих відповідно до визначених у «Настановах…» десяти критеріїв виокремлено  чотири,  що  визначали унікальність Резиденції та геніальність її автора.

-Степане Васильовичу, хто найбільше клопотався у Парижі про входження Резиденції до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?

-Найбільше працював з цього приводу заступник Генерального Директора ЮНЕСКО Франческо Бандарін. До речі, від нього 5 років тому надійшло привітання з нагоди наших університетських урочистостей. Ось цей текст: «Я дякую університету за ініціативу, яка демонструє українську національну і місцеву зацікавленість влади у збереженні та сприянні Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, забезпечуючи висвітлення майбутніх святкувань 40-річчя Конвенції Всесвітньої спадщини. Я дуже ціную ваше запрошення, проте нагальні проблеми унеможливили мою участь у цьому важливому для України святкуванні.

На додаток до мого повідомлення я хотів би відзначити, що Центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО розвиває зв’язки з університетами, які через освіту і наукові дослідження долучаються до збереження і управління культурними та природними надбаннями людства завдяки входженню у міжнародну мережу «Форум ЮНЕСКО: Університет і спадщина».

Якщо Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича зацікавлений у співпраці з Центром Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО , його інституційне прийняття у члени Клубу університетів потрібно розглянути можливо завдяки підписанню Меморандуму, у якому центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та університет погоджуються співпрацювати з метою зміцнення зв’язків, сприяння дослідженням Всесвітньої спадщини та поширення знань про неї.

Бажаю вам успіхів у цій справі та з нетерпінням чекаю подальшої співпраці з Вами у межах програми Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і тематичних ініціатив».

Тамара Марусик:

-Сьогодні університет, використовуючи новий статус, має змогу розширити рамки міжуніверситетської співпраці і міжнародного співробітництва та зміцнити існуючий потенціал з метою розробки нових науково-дослідних програм у сфері збереження світової спадщини на базі тематичних програм та ініціатив ЮНЕСКО за надійної підтримки нашого партнера – Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, тим більше, що Степан Васильович і я обрані до складу членів Нацкомісії.
Уже сьогодні університет за підтримки  Нацкомісії втілив у життя низку заходів, зокрема, обмін листами щодо погодження питань про Партнерство та співпрацю між Чернівецьким університетом та ЮНЕСКО на предмет укладення Меморандуму про взаєморозуміння.

Сподіваємося  на підтримку Нацкомісії у започаткуванні Партнерства між університетами Світу, які мають у юрисдикції об`єкти, внесені до Списку ЮНЕСКО, тобто створення своєрідного клубу університетів; у розробці наукових програм різноманітних напрямів освітніх, наукових та ін. Крім того, передбачено створення  кафедри ЮНЕСКО, спираючись на досвід чинних в Україні та за її межами кафедр.
Завдяки співпраці з Нацкомісією сподіваємося на розширення міжуніверситетських зв’язків у рамках новаторського науково-дослідного напряму за допомогою програм кафедр ЮНЕСКО та діючої у Центрі Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО системи «Форум ЮНЕСКО: Університет і спадщина». Звісно, такий формат сприяв започаткуванню конструктивного діалогу між колективом Чернівецького університету, міжнародною академічною спільнотою та експертами ЮНЕСКО.

-Перший ювілей з дня вручення Сертифіката ЮНЕСКО Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича…

Степан Мельничук:

-Як і все, що є першим, чи не найпам’ятніше. Воно закарбовується у свідомість. Вітаю усіх, хто причетний до цієї святої справи: науковців, архітекторів, архіваріусів, перекладачів, правників, дизайнерів, представників усіх гілок влади міста і Буковини. Як і шанувальників рукотворної краси над Прутом.

Тамара Марусик:

-Приєднуюся до вітань із цієї нагоди та події, якій п’ять років!

-Що б хотіли іще сказати на завершення інтерв’ю.

Степан Мельничук:

-Сертифікат ЮНЕСКО уже 5 років у ЧНУ на історичному пагорбі Домінік, на географічній точці мапи міста Чернівці, що відоме у світі як Єрусалим над Прутом із архітектурним ансамблем Йозефа Главки. Бачите, як розкішно увінчана корона Буковини.

Тамара Марусик:

-Саме так, є перший ювілей. Але й другий на черзі. Наприкінці січня 2017 – чекати не більше як півтора місяця – наш університет надіслав до ЦВС ЮНЕСКО у Парижі усі відповідні документи та фотоальбом. А це гряде десята річниця, як ми зробили у цьому напрямку свої перші кроки.

Степан Мельничук:

-Утім рік, що ось-ось настане, теж подієвий. Адже буде 135 літ як завершилося будівництво університету і він на тій стадії набрав творчо докінчених рис своєї унікальної шедевральності.

-Спасибі за інтерв’ю!

Ми використовуємо власні та сторонні файли cookies та localStorage для аналізу веб-трафіку та поширення матеріалів. Налаштування конфіденційності