-   Валентино Миколаївно, раді вітати Вас у нашій рубриці інтерв’ю про цікаві події з життя університету! Хотіли б розпочати з Вашого професійного шляху. Як Ви прийшли до психології, що Вас мотивує у цій сфері?
-   Дякую за запрошення! Це і несподівано, і приємно. Освіту психолога я здобула в іншому ЗВО,  але пізніше доля склалася так, що після народження дитини мені запропонували роботу в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Через два роки ми відкрили спеціальність «Психологія», і з того часу я повністю присвятила себе цьому напрямку. Протягом 17 років очолюю кафедру, яка згодом поділилася на загальну психологію та практичну психологію. І хоча зараз не дуже модно цим хвалитися, проте університет - єдине місце моєї професійної діяльності.

-   А як щодо соціально-психологічного центру? Чим він займається?
-   Соціально-психологічний центр Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича надає психологічну допомогу і підтримку здобувачам освіти всіх рівнів. Консультації безкоштовні, можна отримати до 10 індивідуальних сесій, але якщо потрібно більше – ми завжди йдемо назустріч. Крім індивідуальної роботи, ми організовуємо групові тренінги за запитами факультетів, інститутів чи кураторів. Наприклад, з 3 березня розпочалася серія тренінгів з креативності для студентів усіх факультетів та інститутів. Також проводимо заходи з профілактики емоційного вигорання викладачів і це дуже добре, тому що така наша професія - ми вигораємо, виснажуємося, як і всі, а будь-яка професія, яка пов'язана з роботою, людьми та постійним спілкуванням, має свої нюанси і ми з ними працюємо.

-   Ви вже певний час співпрацюєте з американським фондом Heart to Heart Children’s Foundation. Розкажіть детальніше про це.
-  26 лютого 2025 року ми провели вже 11-й психоедукаційний вебінар у співпраці з фондом. Проте все розпочалося з адаптації американської дитячої книги до українських реалій. Аманда Мізоліс, директорка Нью-Йоркського інституту катастрофи ментального здоров’я, запропонувала адаптувати для України розроблену ними книжку із незвичайною ситуацією для дітей (зняти їхній стрес, ситуацію, напругу нестандартною ситуацією), тому що не всі моменти в книжці підходять для України. Ми пройшли навчання в Нью-Йоркському інституті і нам довірили адаптувати цю книжку для України за змістом, тому що у нас, на жаль, дуже багато дітей, які втратили своїх рідних.
У цій книзі розповідається про папугу. Американці пропонували назвати його Тарасом, але ми залишили його без імені для того, щоб кожна дитина сама давала ім’я - це також такий терапевтичний момент. Ми змінили багато моментів, які могли б дитину травмувати чи викликати негативні емоції. Фонд надрукував більше п’яти тисяч книг, ми роздали їх психологам в Україні. Після цього в мене з’явилася ідея, що американські психологи, практики, науковці могли б поділитися своїми знаннями і вони дуже радо відгукнулися! 
Це співпраця не тільки з американським фондом і з його керівником Алексом Дудко, але і з фахівцями з Тихоокеанського університету міста Сієдра, які працювали чи працюють в цьому університеті і беруть активну участь у наших вебінарах. 
Хоч і починали ми роботу з дітьми, проте більш ефективною є комплексна терапія, бо війна не може стосуватись когось одного в сім’ї. Тому ми зосереджуємось на трьох напрямках: допомога дітям, ветеранам та їхнім родинам.

-   Наскільки популярні ці вебінари і яких тем вони стосуються?
-   Попит величезний! На останньому вебінарі було понад 600 учасників, хоча зареєструвалося понад 1800. Географія широка: вся Україна, Чехія, Польща, Німеччина, Ізраїль, США, тобто це масштабний міжнародний проєкт. Учасники дуже активні, багато хто відвідує вебінари на постійній основі. 
Теми різноманітні: ПТСР, безсоння, постійний перманентний стрес... Були цікаві теми щодо дітей і сім'ї, і як це впливає, коли військовий повертається додому (як реагувати, впливати та як допомогти йому адаптуватися). І дуже добре, що наші вебінари відвідують і військові, які усвідомлюють, що потрібно працювати зі своїми травмами.
Останній вебінар був інтерактивним – спікерка Аманда Стюарт запропонувала учасникам аналізувати кейси з певними психологічними проблемами, а психологи долучалися до вирішення цих ситуацій. 

-   Чи відбувається якесь заохочення учасників?
-    Після вебінарів ми проводимо невеличкі тестування по змісту і видаємо сертифікати Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича разом із фондом Heart to Heart Children’s Foundation.

-   Чи були якісь труднощі?
-   Були такі випадки, коли психологи ставили запитання, а американці їх не розуміли, тому що система надання психологічної допомоги у них і в нас суттєво відрізняється. У них психотерапевти - це фактично всі лікарі, які можуть призначати медикаментозне лікування, у нас усе зовсім інакше. 
Так само, на жаль, через величезну кількість учасників, до нас заходили навіть диверсанти, які намагалися зірвати вебінари і вмикали гімн росії. Проте ми з кафедрою завжди оперативно на таке реагуємо і вирішуємо проблеми, блокуючи таких учасників.

-   Чи долучаються до вебінарів студенти?
-   Так, звісно, зокрема студенти спеціальності психології нашого університету, які активно беруть участь, отримуючи додаткові бали в межах неформальної освіти. Ми спеціально адаптуємо матеріал, щоб він був зрозумілим не лише фахівцям, а й ширшій аудиторії.

-    А якщо поговорити про якісь перспективи та плани, то, на Вашу думку, які виклики зараз стоять перед психологічною освітою в Україні?
-   Попит на спеціальність зріс, що, з одного боку, добре, а з іншого – викликає труднощі. Наприклад, у ЧНУ цього року 150 першокурсників і 80 магістрів. Це велика відповідальність, адже потрібно забезпечити якісне навчання. Ми постійно оновлюємо освітню програму: додаємо теми реабілітації військових, інклюзії, роботи з травмою. 95% викладачів кафедри мають сертифікацію в різних напрямках психотерапії, що забезпечує практичну підготовку студентів.

-   Завершальне питання: як зараз, у такий непростий час, можна покращити підготовку майбутніх психологів?
-   Важливо, щоб викладачі самі були в ресурсі. Ми постійно підвищуємо кваліфікацію, відвідуємо вебінари, залучаємо студентів до практичних занять. Крім того, необхідно створювати належні умови для навчання: спеціально обладнані тренінгові аудиторії, інструменти для пісочної терапії тощо.

-   Дуже дякуємо за інтерв’ю! Було справді цікаво й інформативно.
-   Дякую Вам за інтерес до нашої роботи!

Інтерв'ю брали фахівці відділу комунікацій та брендингу Вікторія Горобець і Ксенія Попович.