Кафедра сучасної української мови в межах захисту ознайомлювальної практики студентів філологічного факультету 29 травня 2024 р. провела науковий семінар «Українське сокільство й освітній простір ХХІ ст.», що його організовано з ініціативи Романа Расевича ‒ засновника дитячого руху «За відродження Українського Сокільства у шкільництві України», академіка Української міжнародної академії оригінальних ідей, члена Національної спілки журналістів України та Української асоціації письменників.

Завідувач кафедри сучасної української мови, професор Світлана Шабат-Савка зазначила, що українське сокільство як важливий складник україноцентричної освіти ХХІ ст. має стосунок не тільки до дитячого руху, а виходить на рівень здобувачів вищої освіти, студентства ‒ загалом юної еліти Української держави. Адже ті національно-патріотичні пріоритети, які визначали стратегії та цілі сокільського руху, надзвичайно актуальні в сучасних реаліях жорстокої російсько-української війни, коли «ДІЛАМИ ‒ НЕ СЛОВАМИ, НЕ ПЛАЧЕМ ‒ А МЕЧЕМ» наші відважні військові боронять територіальну цілісність України. На думку С. Т. Шабат-Савки, ідеї сокільців детермінують сучасні педагогічні технології, бо вони оприявнюють націєтворчі стратегії та потяг українців ‒ «ВИХОВАТИ ЗДОРОВЕ ТІЛОМ І ДУШЕЮ МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ», вияскравлюють українську ідентичність, сприяють усебічному патріотичному вихованню і самовихованню української молоді. Цілком логічно ці ідеї мають поширюватися серед учнів та студентів в українських закладах освіти, зокрема – і на Буковині.

У науковому семінарі взяла участь кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та соціальної роботи Інна Ковальчук, яка розповіла про історію сокільства як дитячий рух, про «Січ» як «дочірню організацію» цього молодіжного товариства на Буковині. Інна Владиславівна удокладнила інформацію про структуру, мету та завдання товариства «Сокіл», про основні напрями діяльності (національно-патріотичну, спортивно-оздоровчу, культурно-просвітницьку, інтелектуально-пошукову, економіко-господарську та ін.), про форми роботи з учнівською молоддю.

Доцент Іванна Струк зазначила, що сокільство є важливою формою позашкільної роботи, яка насамперед покликана формувати національну свідомість учнів. І в межах сокільського руху це завдання втілювалося через різноманітні засоби: національну символіку, бесіди, видавництво часописів, співану поезію і, звичайно, пошанування рідної мови, зокрема на гуртках української мови. У цьому контексті І. Струк  пригадала слова Івана Огієнка, який наголошував, що «кожна школа мусить закладати серед учнів «Гуртки плекання рідної мови», а кожний свідомий патріот буде обороняти честь своєї мови, пам’ятаючи, що материнська мова – то сила культури, а культура – сила народу».

Доцент Оксана Максим'юк зауважила, що важливим етапом роботи товариства українського «Сокола» була його діяльність в еміграції з 1922 р. по 1940 р., оскільки на той час залишалось украй важливим завданням зберігати традиції любові до рідної мови, культури, історії, виховувати почуття честі, єдності й розуміння важливості спільної праці заради майбутнього Української держави.
 
Отже, як ідейну настанову сприймаймо заповідь сокільців «Не лебедіти ‒ але стреміти»! Стреміти до перемоги України, до її відбудови та повноцінного розвитку серед інших європейських держав!