Багато про що може розповісти випускний альбом – про тих, у кого навчався, і про тих, з ким навчався. Головою державної екзаменаційної комісії був видатний фізик-теоретик Андрій Федорович Лубченко (на той час – уже лауреат Ленінської премії, найвищої відзнаки в СРСР), завідувачем кафедри теоретичної фізики – Володимир Михайлович Ніцович.

А навчався Микола Васильович на одному курсі з такими студентами, які згодом, як і він, пов’язали своє життя з наукою: Богдан Кияк, Дмитро Корбутяк, Тарас Царик, а також – світлої пам’яті – Богдан Грицюк та Андрій Савчук.

Усе наукове й викладацьке життя Миколи Васильовича пройшло в Чернівецькому університеті, проте його другою Alma Mater став Інститут теоретичної фізики (нині – ім. М. Боголюбова НАН України), що має свою славну історію, пов’язану з академіком Олександром Сергійовичем Давидовим. Там працював Андрій Федорович Лубченко. Вони стали для талановитого аспіранта Миколи Ткача провідниками у велику науку, адже і кандидатську дисертацію, а згодом – докторську він захищав саме в Інституті теоретичної фізики. Тісні професійні та дружні зв’язки були також з колегами зі Львова – з Інституту фізики конденсованих систем НАН України – академіком Ігорем Рафаїловичем Юхновським, чл. -кореспондентом НАН України Ігорем Васильовичем Стасюком, з Кишинева – академіком Молдовської Академії наук Святославом Анатолійовичем Москаленком та з багатьма іншими провідними фізиками-теоретиками.

Наукова галузь, в якій Микола Ткач спеціалізувався як фізик-теоретик, є однією з найскладніших з точки зору використовуваного в теоретичній фізиці математичного апарату. Достатньо згадати імена видатних учених, які створили для нього фундамент: Р. Фейнман, Р. Пайєрлс, Й. Тоязава, Р. Кубо, Т. Мацубара, Л. Ландау, М. Боголюбов, С. Тябліков. Саме цей математичний апарат є найбільш адекватний для того, щоб описати складні явища взаємодії частинок і квазічастинок у природі взагалі й у твердих тілах зокрема.

Після захисту докторської дисертації проф. Микола Ткач зосередив свою дослідницьку увагу на тоді цілком новій галузі – фізиці мезоявищ. Наукові дослідження проф. Миколи Ткача були спрямовані на розв’язання теоретичних питань фізики конденсованої матерії та наноструктур, а основні результати наукової діяльності такі: 

• розроблена квантово-механічна теорія фотон-супровідного тунелювання електронів крізь наноструктурні елементи квантових каскадних лазерів і квантових каскадних детекторів інфрачервоного та терагерцового діапазонів частот; 
• запропонований підхід дає можливість однозначно визначати оптимальні геометричні конфігурації каскадів наноприладів; 
• уперше на основі узагальнення діаграмної техніки Фейнмана–Пайнса розвинена теорія енергетичного спектра систем багатозонних квазічастинок (електронів, екситонів, домішок), що взаємодіють з багатомодовими фононами; ця техніка дала змогу адекватно й ефективно виявити вплив багатофононних процесів на перенормування спектрів систем; розроблений підхід створює основу математичного апарату в теорії спектрів багаторівневих квазічастинок, що взаємодіють з фононами в наноструктурних елементах сучасних приладів.

За час роботи на посадах проректора з наукової роботи та ректора Миколі Васильовичу Ткачеві вдалося здійснити кілька фундаментальних справ:

• у 1990 р. створив і очолив на той час першу в університеті спеціалізовану раду із захисту докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальностей „теоретична і математична фізика”, „фізика напівпровідників і діелектриків”, „оптика і спектроскопія”; був головою цієї ради в 1990 – 2005 рр., з 2005 р. тривалий час був заступник голови ради;
• створені нові факультети: комп’ютерних наук, факультет образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, довузівської підготовки;
• відкрито навчально-консультативний центр у м. Новодністровську Чернівецької обл.;
• здійснені великі обсяги будівництва і капітального ремонту навчальних корпусів університету, завдяки чому більш як на 2000 м2 зросли корисні площі;
• розроблена система заходів, спрямованих проти проявів хабарництва (в т. ч анонімне анкетування студентів), що дало значні результати й мало добрий резонанс у професійних та громадських колах;
• уперше у практиці Чернівецького університету введено рейтингову оцінку роботи викладачів, що стала основою диференційованої і об’єктивної системи розподілу надбавок до заробітної плати;
• вироблено й запроваджено механізм поступового виходу на пенсію викладачів старшого покоління, завдяки чому майже 200 молодих викладачів поповнили колектив Університету;
• глибоко проаналізовано систему навчальних курсів, впорядковано навчальні плани, що дозволило зменшити річне навчальне навантаження викладача більш як на 100 годин;
• у кілька разів збільшено набір в аспірантуру;
• інтенсифіковано міжнародну співпрацю Університету (підписано або ж поновлено угоди про співпрацю з університеми Польщі – Варшавським, Жешувським, Яґеллонським, „Свєнтокшизькою Політехнікою”, Румунії – Сучавським та „Університетом Бабеш-Бояї” в м. Клуж-Напока, Молдови – Бельцьким ім. Алеку Руссо; започатковано зв’язки з Фондом ім. Йосефа, Марії і Зденки Главкових (Чехія).

Упродовж тривалого часу своєї наукової та професійної викладацької роботи Микола Васильович Ткач ніколи не був байдужим до громадсько-політичних справ: входив до складу виконкомів Чернівецьких обласної та міської рад народних депутатів. У подіях Помаранчевої революції – як ректор – зайняв свідому і чітку позицію, підтримавши студентський страйк і очоливши страйковий комітет викладачів і співробітників Університету, що виступили проти фальсифікації результатів президентських виборів. Як заступник голови увійшов до складу обласного Комітету національного порятунку. 25 листопада 2004 р. у Чернівцях під головуванням ректора М. Ткача відбулися збори територіальної громади Чернівецької області – Буковинське віче, яке висловило підтримку Вікторові Ющенку.

З травня 2006 р. основним місцем роботи Микола Васильовича Ткача стала кафедра теоретичної фізики, завідування якою не полишав упродовж 36 років, створив свою школу фізиків-теоретиків: підготував 20 кандидатів та 5-х докторів фізико-математичних наук. Традиції наукової школи проф М. Ткача розвивав один з його найбільш талановитих учнів – Василь Бойчук (світлої пам’яті), його перший аспірант і перший докторант, який став професором, завідувачем кафедри, директором Інституту фізики, математики та інформатики Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка.

У 2009–2011 рр. Микола Васильович Ткач очолював експертну раду з природничих та фізико-математичних наук Державної акредитаційної комісії України при МОНУ; входив до складу експертних груп: секції експертної групи з питань проведення оцінювання ефективності наукової діяльності ЗВО за науковим напрямом «Математичні науки та природничі науки» (2020 р.) та секції експертної ради МОН України з експертизи проєктів фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок ЗВО та наукових установ, що належать до сфери управління МОН (2019–2022 рр.).

За свою багаторічну сумлінну працю Микола Васильович Ткач мав чимало відзнак від найвищого керівництва держави, від керівництва області, від церковних громад, бо він справді мав великі заслуги перед українським народом – і як учений, і як організатор вищої освіти університетського рівня, і як громадський діяч:

• Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2003 р.);
• Почесна відзнака „Буковина” Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецької обласної ради (2005 р.);
• Почесна відзнака Президента України (2005 р.);
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня (2005 р., від Української Православної Церкви Київського Патріархату);
• Грамота Верховної Ради України „За заслуги перед українським народом” (2010 р.);
• Ювілейна відзнака Чернівецької обласної державної адміністрації „100 років Буковинському вічу” (2018 р.);
• Почесна відзнака голови Чернівецької обласної державної адміністрації „На славу Буковини” (2020 р.);
• Почесна відзнака Чернівецької обласної ради „За заслуги перед Буковиною” (2020 р.);
• Довічна стипендія Кабінету Міністрів України за видатні заслуги у сфері вищої освіти (з 2021 р.).

Викладання лекцій, виписування крейдою формул на дошці – це була друга стихія Миколи Васильовича Ткача. Він умів робити це послідовно, віртуозно і навіть – художньо (він узагалі любив гармонію простору і всього, що розташоване в ньому).

Микола Васильович Ткач дуже любив своїх рідних і свій край…

1 березня 1999 р. у Львові відбулася презентація першого видання підручника Івана Вакарчука з квантової механіки. Микола Васильович був рецензентом цього підручника і дуже високо його ставив. Ось що написане на запрошенні на цю презентацію: Основне рівняння квантової теорії, яке описує і жаб, і композиторів; чому розлучаються двоє; що робити, аби світ не зник разом з нами. Як осягнути глибоке розуміння квантової механіки? Як отримати насолоду від інтелектуальної творчості [бо це – і мука].

Такою була професія Миколи Васильовича Ткача, такою була його наука… Його ніколи не цікавили посади як такі, як щабель у кар’єрі. Цінність посади полягала в можливостях, які вона відкривала для його творчості, бо Микола Васильович був не просто керівником-адміністратором, а людиною глибоко творчою – і всю свою енергію, винахідливість спрямовував для добра колективу, яким керував. І в цьому було – його щастя.

11 серпня 2024 р.  Микола Васильович відійшов у засвіти.

13 серпня 2024 р. з Храму Трьох Святителів університетська громада з великою скорботою провела професора Миколу Ткача в останню дорогу. Та його наукові праці виходять і дотепер – як світло далеких зірок, що ще довго йде до нас, коли самі зірки вже згасли…

Та нехай наша пам’ять про таку яскраву людину, якою був талановитий фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор, ректор Микола Васильович Ткач, – не згасає…