Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається щороку 27 січня. Ця дата була обрана Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році, оскільки саме цього дня 1945 року війська Радянської армії звільнили концтабір Аушвіц-Біркенау — один із найбільших нацистських таборів смерті.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 року № 3560-VI, на державному рівні Україна вперше відзначила цей день у 2012 році.

Під час Другої світової війни нацистська політика знищення спричинила смерть 6 мільйонів євреїв. На українських землях, де до червня 1941 року проживало понад 2 мільйони євреїв, загинуло близько 1,5 мільйона з них...

Чернівці, столиця Буковини, до війни були домівкою значної єврейської громади, яка становила близько третини населення міста. У липні 1941 року, після окупації Чернівців нацистськими військами, єврейське населення зазнало репресій, депортацій та масових убивств. Восени 1941 року було створено гетто, куди примусово переселили євреїв. Місто стало свідком численних злочинів проти людства, що призвели до знищення значної частини його єврейського населення.

Сьогодні збереження пам’яті про Голокост є надважливим, особливо на тлі нових загроз. Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну ключові місця пам’яті стали об’єктами нападів. Зокрема, 1 березня 2022 року росіяни завдали ракетного удару по території Бабиного Яру в Києві — символу трагедії Голокосту в Східній Європі, де за два дні у вересні 1941 року було розстріляно понад 33 тисячі євреїв.

Метою цього Дня є вшанування жертв трагедії та запобігання новим геноцидам через поширення знань, заохочення до толерантності та взаємоповаги.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича активно сприяє збереженню пам’яті про Голокост. Університет досліджує історію євреїв регіону, вивчає архівні документи, свідчення та зберігає пам’ятки, пов’язані з цією трагічною сторінкою історії. Студентів виховують у дусі відповідальності за збереження пам’яті, а також протидії антисемітизму та дискримінації.

Збереження пам’яті про Голокост — це наш моральний обов’язок перед минулим і майбутнім. Пам’ятаючи про трагедію, ми будуємо світ, заснований на повазі, толерантності та недопущенні повторення таких злочинів проти людства.