Сьогодні, 15 травня, Україна відзначає День вишиванки — особливе свято, яке об’єднує нас довкола спільного символу, що передає нашу історію, силу духу й ідентичність. Вишиванка — це не просто вбрання, це закодована в нитках пам’ять поколінь, символ любові до Батьківщини та незламної віри у перемогу.

Свято має порівняно недавню історію, але вже стало традицією для мільйонів українців. У 2006 році група студентів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича започаткувала ініціативу — одного дня прийти на навчання у вишиванках. Це був простий, але дуже сильний жест. Ініціатива студентів набула стрімкого поширення — з університетських аудиторій вийшла на вулиці міст і сіл, об'єднала українців по всьому світу.

Сьогодні, у час повномасштабної війни, День вишиванки набув нового змісту. Вишиванка стала не просто елементом традиції, а символом спротиву, гідності та національної стійкості. У ній сьогодні йдуть на передову, волонтерять, працюють, навчаються. Вишиванка перетворилася на духовну броню — на згадку про те, за що ми боремося і кого захищаємо. 

Попри страхи, втрати й випробування, українці залишаються вірними собі. У цей день тисячі людей по всій країні, і навіть за її межами — в Європі, США, Канаді, Австралії — одягають вишиванки як символ єдності. Це день, коли ми вкотре згадуємо: наша сила — у корінні, наш код — у вишитих візерунках, а наша перемога — у згуртованості.

День вишиванки — це не просто про моду чи традицію. Це день, коли ми торкаємося душі народу. Це день, коли кожна нитка на сорочці промовляє: "Я — українець. Я пам’ятаю. Я незламний."