- понеділок, 31 березня 2025 р.
- Актуальні новини
31 березня 1875 року імператор Австро-Угорської імперії Франц-Йосиф І підписав закон про заснування університету в Чернівцях. Ця подія стала результатом 27-річних зусиль щодо відкриття закладу вищої освіти в місті.
Передумови цього рішення сягають подій після революції 1848 року, коли Буковина була відокремлена від Галичини й отримала статус коронного краю. Із 1849 року вона стала Герцогством із власною конституцією та крайовим управлінням, мала крайовий парламент – ландтаг, а також своїх представників у австрійському парламенті. Саме в стінах цього парламенту зародилася ідея створення університету, яка згодом була реалізована.
Революція спричинила значний розвиток усіх сфер життя краю, зокрема й освіти. Постала гостра потреба у кваліфікованих кадрах для державного управління, судочинства, медицини, шкільництва. Однак численні звернення крайового уряду та парламенту до Відня тривалий час залишалися безрезультатними.
Ситуація загострилася після шкільної реформи 1869 року, яка зробила початкову освіту обов’язковою для дітей 6–14 років, що спричинило розширення мережі навчальних закладів. На початку 1870-х років на Буковині функціонували дві гімназії, ще одна будувалася. Випускники цих закладів освіти прагнули продовжити освіту, проте стикалися з труднощами: університети у Львові та Кракові були полонізовані, що створювало мовний бар’єр для багатьох буковинців, а навчання у Відні чи Празі було дороговартісним.
Ці обставини змусили буковинський парламент активізувати зусилля у 1868–1872 роках, звертаючись до австро-угорського уряду з проханням відкрити університет у Чернівцях. Паралельно в імперії посилилися вимоги ненімецьких народів щодо рівноправного доступу до культури й освіти. Проте австрійський уряд, побоюючись зростання національної свідомості, відмовляв у створенні закладів вищої освіти в інших регіонах.
З огляду на цю ситуацію, буковинські посли вирішили клопотати про відкриття саме німецькомовного університету з кафедрами української та румунської мов і літератури. До цієї справи долучився Костянтин Томащук – уродженець Чернівців, випускник юридичного факультету Львівського університету, доктор права, суддя крайового суду, депутат Рейхсрату та ландтагу. 26 березня 1874 року у Віденському парламенті він виголосив палку промову, наголошуючи, що університет у Чернівцях сприятиме єдності імперії:
«Єдність Австрії ґрунтується на спільній освітній базі всіх тих, хто досягає успіху в освіті над рівнем мас... Упередження, які заважають порозумінню між різними частинами монархії, можна подолати лише силою науки. Тому заснування такого університету буде захистом єдності монархії навіть краще за гармати...».
9 грудня 1874 року міністр віросповідань і освіти Штремайєр у палаті представників з приводу заснування університету в Чернівцях заявив:
«...на користь цього говорить не лише вимога справедливості, але й міркування політичної доцільності. Австрія була б невірною своїй високій місії виконання культурного завдання на Сході, якби не взяла до уваги цю країну, найсхідніший прикордонний знак...».
Після тривалих обговорень уряд Австро-Угорщини звернувся до імператора з проханням дозволити заснування університету в Чернівцях. 7 березня 1875 року Франц-Йосиф надав відповідний дозвіл, і вже 31 березня закон був остаточно затверджений.
Урочисте відкриття університету відбулося 4 жовтня 1875 року, у день сторіччя приєднання Буковини до Австрії та іменин імператора. 30 вересня закладу було присвоєно офіційну назву «Цісарсько-королівський імені Франца-Йосифа університет» у Чернівцях.
Цю подію важко переоцінити, адже заснування університету стало визначною віхою в історії освіти краю. Як зазначав випускник нашого університету і в подальшому доктор, професор фізики Технічного університету гірничої справи та металургії в Клаусталі Герберт Майєр:
«Заснування вищої школи – це завжди велике досягнення особливого роду. У ній людський дух шукає і створює для себе на найвищому рівні ті шляхи і засоби, які йому необхідні для прогресу в його нескінченному діалозі зі світом...».
Для багатонаціональної Буковини це був унікальний шанс для розвитку спільного інтелектуального простору, що сприяв взаємопорозумінню та зміцненню регіону. Випускники цього університету різних часів завдячують йому знаннями та інструментами, за допомогою яких вони змогли проявити себе у непростих перепетіях ХІХ-ХХ століть і бурхливих подіях ХХІ століття.