Візантологія – один із важливих викладових предметів у ЗВО, де є освітньо-професійні програми гуманітарного спрямування (Історія, Культурологія, Богослов’я, Філологія, Архітектура і містобудування, Будівництво тощо) з кількох причин. По-перше, досконала візантійська культура сприяла становленню багатьох сторін української культури. Характерні особливості церковної архітектури, хрестово-купольний тип храму, рукописне книжкове мистецтво, пергаментні кодекси, написані уставним і напівуставним письмом, прикрашені мініатюрами, церковне начиння, влаштування вівтарів та іконостасів, священичий одяг – усе це прийшло в нашу культуру з Візантії і було глибоко засвоєно та переосмислене на основі української національної обрядовості. Тому без знання візантології як предтечі української світської та церковної культури й обрядовості важко зрозуміти символіку й естетичні вартості українського культурного ареалу.

По-друге, Візантія виробила східний церковний обряд богослужіння, який утвердився в слов’янському соціумі, а в візантійський період сформувалася основна догматика та канонічне церковне право у боротьбі з різноманітними єресями.

По-третє, в контексті євроінтеграційних процесів щораз частіше постають питання про значення східнохристиянської традиції для культурного розвитку Європи загалом і України зокрема.

По-четверте, надбання сучасної візантології, її історіософський і методологічний інструментарій дає змогу глибше осмислити значення візантійської культури для християнського світу.