Національні системи соціального забезпечення завжди мають свою специфіку, їх координація та взаємодія відчутно різняться між собою. Сьогодні відбуваються радикальні зміни у соціальній сфері не тільки країн, яких раніше відносили до так званого «другого світу», а й країн традиційної демократії. Ці держави опинилися перед необхідністю робити вибір між колективною та індивідуальною відповідальністю за соціальний добробут, між обов'язками найманого працівника та обов'язками роботодавця у страхуванні від соціальних ризиків, між обов'язковою та добровільною участю у соціальних програмах, орієнтацією на позитивні чи на негативні свободи, між місцевим, національним чи наднаціональним регулюванням соціальної сфери. Показовим в цьому сенсі є Регламент Європейського Союзу про соціальний захист населення, який гарантує допомогу з різних питань. Дещо інші види допомоги й захисту функціонують у національних системах США, Канади, Мексики, Бразилії, Японії, Китаю, Австралії та інших країнах.

Відтак порівняльний аналіз процесів, що відбуваються в соціальній сфері зарубіжних країн в контексті регіональних інтеграцій та глобалізації, набуває особливого значення. Він дає змогу відстежити динаміку змін ідеологічних уявлень, їх теоретичного обґрунтування і практичних дій урядів економічно розвинутих країн.