У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича вже стало доброю традицією напередодні Великодніх свят розписувати писанки. Ці творчі зустрічі лише починаються. Вони триватимуть на факультетах і кафедрах. Майстрів і аматорів писанкарського мистецтва прийматимуть у своїх стінах наші музеї, Центр культури і дозвілля студентів. Творчі зустірчі, майстер-класи відбуватимуться не лише цього тижня, а й наступного. Їхня інтенсивність обовязково зросте ще дужче і не тільки в нашому університеті, а скрізь, по всій Україні. Адже українці, готуючись до Великодня, не забувають подякувати своїм Воїнам і Захисникам, які тримають Небо над їхніми домівками та святинями. Вони печуть паски і розписують писанки, щоби передати їх на передову та в окопи.

Ця хвиля вийшла з особливого Простору «Академія досвіду», де 29 березня тривала Мистецька толока «Символи великодня: від архаїки до модерну».

Хоч захід ми назвали толокою, бо хотіли об’єднати якомога більше охочих спробувати це чудове мистецтво й унікалльне художнє ремесло, однак у просторі одразу запанувала якась утаємничена атмосфера. Писанкарі-аматори спілкувалися настільки благоговійно, щиро і тепло, що здавалося, ось-ось у когось пригріте в руках яйце вмить стане кольоровим, і вигукне: «Перемога»!, «Христос Воскрес»! «Воскресне й Україна»!

Але захід мав свій чіткий план і структуру. Теорію та практику, а поміж те – неформальне спілкування, смакування кави та чаю.

Головний доповідач і народний умілець-майстер писанкарської справи – Микола Шкрібляк (д. філос. н., доцент кафедри філософії та культурології) сфокусував увагу присутніх на багатоманітності способів і технік розписування великодніх яєць, символіці кольорів, ідейно-духовному змісті зображень, малюнків та знаків, які наносять на писанкові яйця. Акцентував також на тому, наскільки розписування писанок є скрупульозним процесом, наголошуючи на важливості особливого налаштування розуму і серця, створення умов для творчої праці, уміння тримати в руках яйце та писачок і як легко вести лінії, «носити» від яйця до глечика з воском (або до свічки), щоб не хляпати.

Надзвичайно захоплюючим виявився екскурс в історію писанки та знайомство із писанкарством багатьох народів світу, зокрема серед слов’ян: поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів, литовців, наших сусідів – румунів. Особливо цікаво й несподівано було побачити розписані воском великодні яйця іракськими християнами східного обряду.

Жаль, що наступного подібного заходу потрібно чекати цілий рік, але шкодувати на варто. Адже насправді, кожен може спробувати й створити для себе це Великоднє диво в домашніх умовах, або долучитися до тих майстер-класів, які ще будуть організовані цими днями. Для цього, як влучно підмітила Софія Кучерівська, потрібно не так уже й багато: «писачок, вогонь і трохи терпіння!».