- вівторок, 15 вересня 2026 р.
- Актуальні новини
Чотири студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича отримуватимуть іменну стипендію Верховної Ради України імені Івана Огієнка у 2026–2027 навчальному році.
Серед стипендіатів − Софія Веннечук, студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин, Олександр Каньовський, студент факультету математики та інформатики, Христина Метерчук, студентка факультету педагогіки, психології та соціальної роботи, та Ганна Пузєва, студентка навчально-наукового інституту біології, хімії та біоресурсів.
Відповідний перелік затвердило Міністерство освіти і науки України наказом № 1527 від 8 вересня 2026 року.
Стипендію імені Івана Огієнка призначають студентам, які мають високі результати в навчанні, займаються науковою та дослідницькою роботою, беруть активну участь у житті університету та розвиваються у своїй професійній сфері. Розмір стипендії для здобувачів вищої освіти становить 9700 гривень на місяць. Виплати триватимуть протягом 2026–2027 навчального року.
Іменна стипендія Верховної Ради України імені Івана Огієнка щороку підтримує студентів із закладів освіти різних регіонів України. Цьогоріч держава призначила 500 таких стипендій, половина з яких припадає на здобувачів вищої освіти.
Вітаємо студентів ЧНУ з відзнакою та бажаємо нових успіхів у навчанні й професійному розвитку!
-
Номінування на іменну стипендію для мене було справді дуже неочікуваним! Я люблю навчатись, і спеціальність обрала ту, яка мені щиро відгукується, тож отримання стипендії для мене – це підтвердження, що я на своєму шляху. Коли мені повідомили, що мою кандидатуру подають на іменну стипендію, я дуже здивувалась, і намагалась осягнути думку, що я вже роблю достатньо.Христина МетерчукСтудентка 4 курсу факультету педагогіки, психології та соціальної роботи
-
Чесно кажучи, досі не віриться. Бути номінованою на стипендію Івана Огієнка — це велика честь. Пригадую, як улітку збирала в єдиний файл у Word різну діяльність за роки навчання: наукові статті, участь в конференціях і круглих столах, позауніверситетське навчання, роботу в Художньому музеї та початок роботи в школі вчителькою історії, перші здобутки в професійній сфері. До цього здавалося, що не так багато зроблено, проте кожна стаття, виступ чи додаткове навчання разом стали тим, що було визнано на державному рівні. Кращого стимулу продовжувати свою роботу годі й уявити, це ще одне свідчення того, що я там, де маю бути.Софія ВеннечукСтудентка 4 курсі факультету історії, політології та міжнародних відносин