10 точних фактів про наркотики, які ваші друзі можуть не знати. З'ясуй правду про наркотики. Врятуй чиєсь життя.
Повна інформація за посиланням.
- Візьміть собі за правило приходити на пари на 10 хв раніше, щоб без зайвого хвилювання знайти потрібну аудиторію, підготувати своє робоче місце.
- Одразу знайдіть та запишіть розклад вашої групи. Розклад може змінюватися, тому частіше зазирайте у ньог
- Не нервуйтеся. У перші дні й навіть тижні навчання ви будете відчувати розгубленість, тривожність. Це психологічний стан, який скоро пройде, він пов’язаний з адаптацією до нових змін у вашому житті.
- Контролюйте своє навантаження. Навчіться визначати пріоритети, а також не забувайте про відпочинок, щоб уникнути виснаження.
- Ознайомтеся з усіма підрозділами факультету, які можуть знадобитися: декан, заступники, завідувач кафедри, куратор, аудиторії, бібліотека, читальний зал, їдальня тощо. Дізнайтеся графіки їхньої роботи.
- Дізнайтеся й запишіть прізвища та імена ваших викладачів, куратора вашої групи, одногрупників, їхні мобільні телефони.
- Помиляється той студент, який пише всі конспекти в одному зошиті, готуватися до іспитів буде складно, можна сплутати дисципліни.
- Познайомтеся зі всіма своїми одногрупниками, не тримайтеся осторонь від групи, підтримуйте один одного. Перший тиждень навчання не обов’язково визначить майбутнє коло спілкування. Спочатку у вас в групі будуть утворюватися мікрогрупи, але згодом ви всі згуртуєтеся, і у вас утвориться цілісний колектив. Головне, відвідуйте з групою студентські події, виїжджайте на екскурсії, беріть участь у загально університетських заходах.
- Вчіться слухати лекцію викладача. Підготуйтесь до сприйняття матеріалу, сядьте зручно. Пам’ятайте: коли розслаблене тіло, розслаблені й думки. Зверніть увагу на інтонацію подання матеріалу викладачем, стежте за повторами з його розповіді - так викладач виділяє основні думки. Намагайтеся уявити те, що почули.
- Вчіться вести конспект. Не намагайтеся записати матеріал дослівно. Скорочуйте слова, деякі можна замінити символами, умовними позначеннями. Після скорочення залишайте місце, щоб закінчити запис вдома.
- Пам’ятайте, що лекція – не диктант, тому не потрібно записувати слово в слово. Записуйте лекцію у вигляді тез. Якщо відчуваєте, що безнадійно відстаєте, залишить у зошиті вільне місце - можливо, інші будуть швидшими за вас, і після лекції ви з їх допомогою заповните ці пропуски.
- Плануйте тижневий бюджет. Для того, щоб ви не потрапляли в ситуацію «Перший тиждень місяця з грошима густо, а всі інші тижні пусто», вам потрібно планувати правильно власний бюджет, навчитися раціонально витрачати свої кошти для того, щоб якісно харчуватися і не страждати від голоду.
- Налаштуйтеся на те, що підготовка до сесії починається з першого заняття. На семінарах ведіть себе активно - виступайте з доповненнями, уточненнями, ставте запитання.
- Підвищуйте рівень своєї самооцінки, відвідуйте тренінги, профілактичні заходи. Рівень самооцінки також впливає на ваше пристосування у колективі та розкриття здібностей та успіх у навчанні.
- Будьте оптимістом, вірте у свої можливості і пам’ятайте, якщо сьогодні у вашому житті сіра смуга, то незабаром вона обов’язково зміниться на білу!!!!
- Будьте на зв’язку зі своїм лікарем та дотримуйтеся плану лікування.
- Займіться фізичними вправами, майндфулнес практиками або іншою діяльністю, яка допомагає зменшити стрес.
- Намагайтеся дотримуватися режиму сну, харчування, фізичної активності.
- Ставте реалістичні цілі й робіть те, що вам по силах.
- Проводьте час із друзями чи родичами, яким довіряєте, та розповідайте їм про речі, які викликають у вас симптоми розладу.
- Налаштуйтесь, що ваші симптоми будуть минати поступово, а не відразу.
Існує універсальний механізм, який дозволяє усім живим істотам бути гнучкими за різних обставин. І цей механізм – це стрес.
СТРЕС давно вже став невіддільною частиною нашого життя і про його шкідливість говорять на кожному кроці. Але що, якщо стрес може бути не тільки небезпечним, але й корисним?
Помірні стреси забезпечують оптимальну активацію головного мозку – одну з головних умов успішного виконання когнітивних завдань. Під час стресу активізується нервова система, гіпофіз, гіпоталамус і надниркова залоза, у нашому тілі виробляється адреналін і норепінефрин, які покращують ефективність навчання й здатність до запам’ятовування.
Короткочасний стрес здатний «налаштовувати» мозок і покращувати його продуктивність унаслідок формування нових нервових клітин. Коли щось або хтось змушує нас нервувати, умикається захисна реакція – глибоке дихання. З його допомогою ми швидше заспокоюємося, концентруємося – і ухвалюємо правильне рішення.
У наш час теж зустрічаються випадки прояву людьми унікальних здібностей в стресовій ситуації. Відомі факти, як жінка піднімала перекинуту машину, щоб звільнити дитину, чоловік перестрибував паркан вище свого росту, рятуючись від переслідування. Всі ці феномени пояснюються роботою стресових гормонів.
Однак більшу частину стресів ми переживаємо в ситуації, коли бігти нікуди, рятувати нікого, а битися – незаконно. Для чого ж нам стресові гормони? Вони змінюють обмін речовин таким чином, щоб ми могли швидше вирішити проблеми.
Факт №1
Під час стресу підвищується пульс, тиск, поліпшується кровопостачання м’язів і мозку. Тому короткий стрес тонізує організм і сприяє генерації геніальних ідей!
Факт №2
Під дією гормонів організм починає використовувати ту енергію, яка зазвичай зберігається у вигляді глікогену і жирових відкладень на талії. Відразу два плюси: головний мозок і м’язи отримують більше харчування, а тіло стає трохи стрункішим.
Факт №3
Імунітет переходить в режим бойової готовності, посилюється стійкість організму до інфекцій, протираковий захист, швидше знищуються старі хворі клітини і утворюються нові, молоді. Таким чином, ми швидко пристосовуватися до умов навколишнього середовища, адаптуємося, як спортсмени в умовах високогірних тренувань.
Дія дозованого, короткого стресу триває всього 5-10 хвилин. Цього часу достатньо, щоб гормони, які потрапили в кров, зіграли свою корисну адаптаційну роль. Якщо ж ви весь час перебуваєте у тривожному стані, розвивається хронічний – «шкідливий» стрес. Рівень стресових гормонів залишається постійно підвищеним, і організм, як загнаний кінь, рано чи пізно залишається без сил і енергії…
Не забувайте, що люди страждають не від самого стресу, а від ставлення до нього.
Багато хто досі вважають, що звернення до психолога - це крайній захід, до Ц якого варто вдаватися лише у виняткових випадках, коли «далі так жити більше не можна».
Щоб крайніх випадків не допускати, коли може йтися навіть про психосоматичні захворювання, до психолога варто звертатися, наприклад, при апатії, що затягнулася.
Якщо Ви перестали відчувати смак життя, радіти добрим подіям і живете «як у кіно», наче сторонній спостерігач, за звичкою, це вірний дзвінок, що щось іде не так.
Це вже не можна списати просто на поганий настрій або чорну смугу, що затягнулася. Психолог може допомогти запобігти переходу апатії у справжню депресію
Також не варто помилятися щодо того, що вірні друзі - надійна альтернатива психологу. Звичайно, наявність людей, з якими можна довірливо спілкуватися та «розкривати душу», важлива. Однак не варто забувати, що навіть найближчий співрозмовник не професіонал, і він також може помилятися, давати неправильні поради. А з урахуванням того, що часто люди не звикли говорити в обличчя неприємну правду (з різних переконань, наприклад, не бажаючи образити), цей факт стає очевидним.
Чому не варто боятися йти до психолога? Насправді перевірити свій психологічний стан теж не буде зайвим, якщо у вас вже є сумніви щодо цього.
Необов'язково шукати найдорожчого фахівця у місті: з'ясувати, чи криється причина тієї самої апатії у нестачі вітамінів або ж за нею стоять внутрішні проблеми, чи зможе будь-який кваліфікований фахівець. Так що боятися походу до психолога варто на стільки, на скільки Ви побоюваєтесь візиту до будь-якого іншого лікаря.
Збираючись до психолога на перший прийом, бажано ґрунтовно підготуватися та подумати, з якими ж проблемами ви хочете розібратися з його допомогою.
Не хвилюйтеся, якщо визначитися з конкретним завданням буде важко або навіть якщо у вас не вийде цього зробити: рефлексія - річ не найпростіша і найприємніша.
Однак складіть список того, що ви хотіли б змінити у своєму психологічному стані, і спробуйте записати (так, саме записати) своєрідну вступну промову, в якій ви розповіли б про себе і про свої нинішні життєві труднощі, які спонукали звернутися до фахівця.
Також будьте готові, що на першому сеансі ви не одразу «розговоритесь», а якщо це станеться, то, швидше за все, сеанс не обійдеться без сліз. Соромитися цього зовсім не варто.
Якщо контакт між вами та психологом встановився, то продовжуйте візити в тому ритмі, в якому це зручно вам, тільки Ви знаєте скільки часу Вам потрібно для усвідомлення проведеної бесіди. І, звичайно, готуйтеся, що через пару відвідувань вам дадуть справжнє домашнє завдання, з яким потрібно буде по-чесному та відповідально справлятися.
Не ховайтеся від себе і своїх проблем. Спробуйте і Ви звернутись до психолога, якщо відчуваєте потребу.
Домовитись про зустріч з психологом - консультантом соціально-психологічного центру можна за телефоном 0 (50) 965 07 30, чи написавши нам в особисті повідомлення.
Коли ми говоримо про психічне здоров'я, ми маємо на увазі стан, в якому людина не відчуває психологічного тиску, їй досить комфортно в соціумі і з самою собою.
Відчути саму психіку в прямому сенсі цього слова, на жаль, ми не можемо, але у нас є можливість у цілому бачити її стан за зовнішнім виглядом і поведінкою.
Еталону психічного здоров'я також не існує, є умовні рамки, перебуваючи в межах яких особистість вважається психічно здоровою.
Чому піклуватися про свою психіку так важливо і як же це можна робити?
Коли ми знаємо, як пройти труднощі життя з мінімальною «втратою» для себе – це тільки допомагає нам: залишатися соціально активними, творити, конструювати для себе і навколо саме те життя, якого ми прагнемо.
Як же зберегти своє психічне здоров'я?
- Правильне харчування.
- Фізична активність.
- Приймайте свої почуття.
- Керуйте своїми емоціями.
- Знайте свої слабкі місця.
- Розвивайте свої таланти і інтереси.
- Робіть близьким людям приємні сюрпризи.
- Навчіться посміхатися.
- Позбудьтесь залежностей.
- Покращуйте стресостійкість.
- Змініть спосіб мислення.
Важливо:
- по можливості захистити себе від негативної інформації - перестати дивитися «жалісливі» передачі, спілкуватися з негативно налаштованими людьми і т.д;
- шукати позитивні сторони в житті;
- перестати критикувати все підряд від сусідів і начальства до уряду;
- не піддаватися зневірі, якими б важкими не здавались обставини.
Відчуваючи психологічний дискомфорт – на роботі, навчанні, в спілкуванні з іншими – визначати, звідки саме він виходить, що змушує вас відчувати себе погано, і мінімізувати, наскільки це можливо, ці чинники.
Діліться своїми переживаннями з ким-то, хто зможе вислухати і підтримати, але краще, звертайтесь про допомогу до психолога.
І пам’ятайте, що позитивне мислення базується не стільки на подіях навколишнього світу, скільки на реакції на них, а її ми в силах змінити.
Перевірити стан свого психічного здоров‘я можна тут.
Прийнято вважати, що це явище проявляється здебільшого у школі. Однак виявляється, що й серед студентів булінг доволі поширений, а особливо у гуртожитському житті.
Усе починається із ситуативних коаліцій, де двоє дружать проти однієї чи одного або четверо та більше об’єднуються навколо сильнішого. І починаються зверхні натяки, передражнювання.
Булінг – це фактично цькування. Ображати можна і словесно, і фізично, хоча до останнього доходить зрідка.
Булінг- це також залякування, погрози, ігнорування, бойкот спілкуванню, вимагання грошей, умисне пошкодження майна, образливі коментарі у соцмережах.
Менш поширене – фізичне насилля, яке здебільшого здійснюють за допомогою штовхання, пошкодження майна тощо.
На третьому – соціальне знущання, тобто ігнорування, ізоляція, уникнення спілкування, викреслення людини зі свого середовища.
Найпоширеніша причина булінгу – невміння домовлятися. Зрештою, і нападник, і жертва мають занижену самооцінку, але перші працюють на випередження, таким чином захищаючи себе. А жертвою цькування є студент, який не вміє сказати «ні». І нападник потроху заходить на його територію. Спалахи починаються тоді, коли жертва вже не має місця ні у кімнаті, ні у туалеті, коли на неї чи на нього навішали купу обов’язків.
При булінгу притаманні три типи спілкування:
-пасивне (коли жертва на все погоджується: «добре-добре, я це зроблю»;
-агресивне (обстоювання себе, щоб не подумали, що жертва слабка);
-асертивне, яке ми вважаємо найбільш здоровим способом комунікації (у такому разі жертва вміє сказати: «Ні, цього я не робитиму, мені це не подобається», тобто обстоює свої межі, не допускаючи конфлікту. Однак проблема в тому, що жертва здебільшого не вміє домовлятися, не вміє сказати «ні».
Цькування більш помітне в гуртожитку, ніж під час самого навчання, адже тут жертва відчуває потребу простору, свого приватного відмежування тощо. Студент, який став жертвою булінгу, мусить знати, що мовчати не є добре. Йому треба знайти однодумця, який його підтримає, і пам’ятати, що завжди може звернутися до куратора чи до психолога нашого центру.
Проблема в тому, що жертва цькування – це людина, яка не дуже впевнена у собі. І коли більш сильний говорить їй принизливі слова, занижує її самооцінку, то жертва ймовірно вважатиме: хтозна, може нападник має рацію? Тобто спершу ця особа не може опиратися, а прислухається, робить те, про що її просять. Однак потім, коли сильніший вимагає щораз більше, то жертва починає розуміти, що щось не те, що кінця-краю не буде.
Як у такому разі поводитись?
Не переходити у пасивну форму захисту.
Не мовчати.
Тож треба навчитися казати про проблему батькам чи тому з дорослих, кому довіряєш. Батьки ж не мають говорити: сам винен, сам розв’язуй свої проблеми, сиди тихо, не зважай, будь мудріший.
Жертві треба навчитися виробляти свою асертивну поведінку: з першого дня казати «ні», не допускати нападника на свою психологічну територію.
Доречно надсилати йому не «ти-повідомлення», а «я-повідомлення». Сказати: мені це не подобається, я не хочу цього робити, мене це ображає. У такому разі можемо знайти компроміс без застосування агресії.
Якщо Ви постраждали від булінгу, не залишайтесь на одинці з проблемою – зверніться до куратура групи, до психолога соціально-психологічного центру ЧНУ імені Юрія Федьковича.
