Руслана Цихоцька:

«Не всі народжуються великими спортсменами. Але пам’ятайте, що невтомною працею і вірою в свої сили обов’язково вдасться зробити те, що здавалося неможливим».

Довго думала, коли переді мною постало завдання взяти інтерв’ю у відомого випускника нашого факультету. Хто ж це має бути? Щоб була цікава і водночас талановита людина? Та коли при вході у корпус свого рідного факультету побачила фотографію Руслани Цихоцької (на першому поверсі факультету фізичної культури та здоров’я людини  розміщені фотографії відомих випускників факультету),  вирішила: так,це вона!

Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики,неодноразова чемпіонка та призерка Чемпіонату і Кубка України, учасниця XXXI Олімпійських ігор і, гордо усвідомлювати - випускниця кафедри фізичної культури та валеології 2007 року!

Особисто зустрітись із Русланою не мала змоги,адже зараз вона тренується в Сполучених Штатах Америки. Та це не завадило мені поспілкуватися з нею у Viber.

Руслана надзвичайно приємна і легка у спілкуванні людина. Розмова почалася згадкою, як вперше пов’язала себе зі спортом відома легкоатлетка. У 7 років, пішовши за компанію із сестрою у спеціалізовану школу до тренера, який запропонував займатися сестрі, Руслані також сподобалось, адже цьому спритному дитяті вдавалося все. Хоча мріяла про балет, однак не мала можливості через відсутність у місті відповідної школи.

Руслана зізнається - Чернівецький національний університет зіграв велику роль у її досягненнях. Вона вчилася за  вільним графіком для того, аби мати можливість готуватись і виступати на змаганнях та постійно йшли назустріч. Їй було також надзвичайно приємно виступати за факультет у складі команди з баскетболу, футболу та іншого роду змагань.

Руслана розповіла, що її група була дуже весела, хоч визнає - часто пропускала пари. Багато часу  майнуло, та згадує: «Я добре пам’ятаю нашу поїздку у Ворохту. Там ми здавали крос на лижах. Тоді я вперше стала на лижі, було дуже складно. Ми незабутньо і весело провели час».

У кожного в дитинстві був приклад для наслідування. Для Руслани взірець завжди і в усьому – батько. «У мене ніколи не було кумирів, я завжди брала приклад зі свого батька. Він для мене – Людина з великої літери, сильний духом, такою він виховав і мене. Я завжди захоплююся людьми, які своєю працею досягають вершин, роблять щось, що не під силу іншим».

Руслана захоплювалася багатьма видами спорту та пріоритетом для неї стала легка атлетика. Чому саме, обґрунтувала так: «Вибрала те, що люблю більше всього, вибирала серцем».

Батьки завжди підтримували, гордилися талановитою донькою. Мати часто розповідає,  яка у неї дочка, а тато тільки тихо гордився, аби донька ніколи не зупинялася на досягнутому.

- Ви тренуєтесь у Нью-Йорку ,а як оцінюєте розвиток спорту в Чернівцях?

- Я вважаю, що не так важливо,  де саме ти тренуєшся, головне – спільна праця спортсмена і тренера. Звичайно, в Америці створено кращі умови для тренування, тут високо цінують досягнення. Але, як і будь-де, є свої переваги і недоліки.

Свою домівку Руслана  пам’ятає та любить, однак стверджує, що тут, нажаль, немає такої бази, щоб тренуватись для досягнення високих результатів, особливо взимку. Коли приїжджає восени все ж тренується в місті. Їй завжди гордо представляти Чернівці та усвідомлювати, що родом з такого затишного куточка.

Руслана надзвичайно товариська  людина,завжди рада поділитись своїм досвідом. Ось деякі поради від відомої легкоатлетки: «Не всі народжуються великими спортсменами. Але пам’ятайте, що невтомною працею і вірою в свої сили обов’язково вдасться зробити те, що здавалося неможливим. Будьте передусім хорошими людьми і обов’язково вірте у чудеса. І ставтеся до всього  з повагою».  

Інтерв’ю підготувала студентка факультету фізичної культури та здоров’я людини - Іванка Павлюк