Інтерв’ю з першим проректором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професором, доктором фізико-математичних наук  Романом Петришиним.

-  Романе Івановичу, кому з викладачів ви найбільше завдячуєте?

- У моєму формуванні, як викладача, я найбільше завдячую колишньому декану математичного факультету Крехівському Володимиру Васильовичу і його заступнику Гольцю Богдану Івановичу, а стосовно наукових здобутків – науковому вчителю академіку Самойленку Анатолію Михайловичу.

- Чи любите Ви математику? Якщо так, то хто прищепив Вам любов до цієї дисципліни?

- Так. Любов до цієї науки прищепив мій учитель математики, а також збірники конкурсних задач, які я купував школярем і вчився з них розв’язувати завдання. Тому й обрав математичний факультет.

- Який предмет був Вашим улюбленим в університеті?

- Математичний аналіз.

- Чи прогулювали Ви пари?

- Принципово – ні, адже я завжди вважав і вважаю, що відвідування пар є обов`язковим, тому що навіть коли бути неуважним на парі, відволікатися, все одно якісь знання відкладуться, але цього ніколи на станеться, якщо прогуляти пару. Бували банальні запізнення, проблеми з транспортом, хвороби. Але це як виняток.

- Розкажіть про старт Вашої кар`єри в університеті.

- Кар`єра почалася з найнижчої посади – асистента. Асистент кафедри – це велике аудиторне навантаження, практичні заняття. Згодом, після захисту кандидатської дисертації, став старшим викладачем, тоді вже трохи лекції давали читати, доцент – це вже більше лекцій, після захисту докторської – тільки лекції і керівництво аспірантами і пошукачами, далі професором, , але все починалося з асистента.

- Якби не наукова та викладацька діяльність, з чим би пов`язали своє життя?

- Важко сказати, але думаю, що в чомусь би знайшов себе.

-Який Ваш найяскравіший спогад зі студентського життя? Чи часто згадуєте ці роки?

- Спілкування з друзями. Ми грали у футбол, щотижня ходили на танці. Багато часу проводили в бібліотеці. Бувало й таке, що доводилося бігти в бібліотеку на перерві, щоб зайняти там місце, бо по обіді всі місця вже зайняті.

- Я скажу так: настільки малопроблемного проміжку часу в житті у мене не було і не буде. Гадаю, у всіх так. І той час, поки не обсіли побутові, сімейні та фінансові проблеми, потрібно витратити з користю для себе, на розвиток особистості.

- Що, на Вашу думку, головне у житті кожного студента?

- З одного боку, звісно, потрібно відвідувати пари, щоб стати хорошим фахівцем у своїй галузі. З іншого – період навчання в університеті – це 5 найбільш небезпечних років у процесі формування людини, бо це саме той період, коли ще не дорослий і вже не дитина, і саме в цей час дуже легко піддатися різним впливам та спокусам. Я вважаю: якщо студент потрапив у еліту молоді (адже у вузи вступають все ж розумніші діти), то він має можливість навчитися чогось у своїх колег, крім того, чому навчать викладачі. Наприклад – правилам поведінки, вмінню поводити себе в компанії; сформувати своє ставлення до шкідливих звичок, навчитися гідно поводити себе зі старшими тощо.

- Яка риса характеру допомогла Вам досягти певних висот?

- Гадаю, працелюбність і працездатність.

- Що найважче у роботі проректора?

- Це така посада, на якій потрібно вимагати від людей виконання певних обов`язків і самому виконувати свої, вміти знайти компроміс між вимогливістю до співробітників університету стосовно виконання їхніх обов`язків, залежно від можливостей і знайти контакт з кожним із них.

- Чи є у Вас хобі?

- Вдосвіта 8-9 км швидкої ходьби щодня. Причому не залежно від погодних умов. Ще – інтенсивна зарядка, а також - плавання в басейні.   

З проректором спілкувалися студентки 4-го курсу

факультету математики та інформатики

Анастасія Мардар, Олеся Мардар та Алла Сидоряк.