Facebook Instagram Youtube







Magna Carta Universitatum



58012, ”крањна,
м. „ерн≥вц≥, вул.  оцюбинського 2

ѕриймальн€ ректора:
тел. +38(0372) 584810,
факс +38(0372) 552914
ел. пошта: rectorBх3ШЄ*@бeхнAchnu.edu.ua

«агальний в≥дд≥л:
тел.: +38 (0372) 58-47-07,
+38 (0372) 52-70-29
факс: +38 (0372) 58-47-07
ел. пошта: officeBх3ШЄ*@бeхнAchnu.edu.ua

ѕриймальна ком≥с≥€:
тел.: +38 (0372) 58-47-11,
+38 (0372) 52-56-69
ел. пошта: admissionBх3ШЄ*@бeхнAchnu.edu.ua

ќновлено
14-11-2019
10:54

јрх≥в новин

—тор≥нки:
2019-03-04 10:27:28
ѕроекц≥€ сонц€ на образ у бронз≥, або —идонин сл≥д в Ћуки-сел≥ 

” нед≥лю, 3 березн€, на ћ≥жнародний день письменника у  остриж≥вц≥ в≥дкрито ≥ осв€чено барельЇф забут≥й, але знан≥й украњнськ≥й письменниц≥ —идон≥њ Ќикорович.

≤н≥ц≥атива – зав≥дувача кафедри украњнськоњ л≥тератури ф≥лолог≥чного факультету „ерн≥вецького нац≥онального ун≥верситету ≥м. ёр≥€ ‘едьковича професора ≥ письменника ¬олодимира јнтоф≥йчука, голови „ерн≥вецькоњ обласноњ орган≥зац≥њ Ќац≥ональноњ сп≥лки письменник≥в ”крањни ¬асил€ ƒжурана, орган≥зац≥€ ус≥х роб≥т, пов’€заних ≥з ц≥Їю под≥Їю – голови  остриж≥вськоњ ќ“√ ¬олодимира —тарка.

” наддн≥стр€нському селищ≥  остриж≥вка майже дв≥ години тривало велемовне л≥тературне, духовне ≥ осв≥тнЇ д≥йство. ўо характерно, б≥л€ будинку, €кому уже 115 л≥т ≥ де у передвоЇнн€ ѕершоњ св≥товоњ були на постоњ згодом державник (”Ќ–) ≥ письменник ¬олодимир ¬инниченко ≥з с≥м’Їю, колеги по цеху —лова ћикола ™вшан, ћикола  оваленко, Ћев ёркевич, ќльга  обил€нська ≥ фольклорист ќсип –оздольський. Ќезвичний Ћуко- остриж≥вський урок розпочинаЇтьс€ з √≥мну ”крањни одразу п≥сл€ служби Ѕожоњ у —в€то-ћиколањвському храм≥, де колись був насто€телем чолов≥к —идон≥њ ≤лл≥вни – ќмел€н √н≥дий.

Ќин≥шн≥й насто€тель храму прото≥Їрей, отець ћихайло, за давн≥м христи€нським звичаЇм звершуЇ чин осв€ченн€ мемор≥альноњ дошки. Ќа св≥тлос€йну бронзу падають св€т≥ крапл≥ води.

¬едуч≥ св€та ¬≥ктор≥€ ћайстрюк ≥ ћаксим Ќ≥к≥т≥н прив≥дкривають зав≥су б≥льш н≥ж стол≥тньоњ давност≥, ввод€чи ус≥х присутн≥х в ≥сторичний екскурс.

—аме тут ќльга  обил€нська благословила пан≥ —идон≥ю у велику л≥тературу, пророчо мовивши: «¬и повинн≥ писати лише з народного житт€. “ут ц≥лий невих≥снований скарб, ви дуже близько живете у наш≥й народн≥й душ≥».

∆итт€ п≥дтвердило цю глагольну ≥стину: писала €к журнал≥стка ≥ €к письменниц€. –едагувала Ћ≥тературно-науковий додаток до газети «’л≥боробська правда», а також заснувала ≥з колегами журнал «—амост≥йна думка» (за њњ редакц≥Їю виходили два додатки до цього виданн€: «—амост≥йна думка ”крањнськоњ матер≥» ≥ «ƒержавно-творчу “рибуну Ѕуковини»).

√олова  остриж≥вськоњ ќ“√ ¬олодимир —тарко зауважуЇ, що дл€ ц≥Їњ нед≥льноњ днини знадобилос€ не так багато часу, оск≥льки своЇр≥дною перед≥стор≥Їю послужив лист на його ≥м’€ за п≥дписом ¬олодимира јнтоф≥йчука ≥ ¬асил€ ƒжурана з проханн€м розгл€нути на сес≥њ њх ≥н≥ц≥ативу з в≥дкритт€ ≥ осв€ченн€ барельЇфа —идон≥њ Ќикорович на ознаменуванн€ 130-њ р≥чниц≥ з дн€ њњ народженн€.

¬олодимир ярославович щиро д€куЇ ус≥м, хто причетний до нин≥шньоњ под≥њ, зокрема, й скульптору ¬олодимиру –имару.

¬олодимир јнтоф≥йчук:

– —идон≥€ Ќикорович повернулас€ до Ћуки- остриж≥вки. ≤ це символ≥чно, адже найпродуктивн≥ший пер≥од њњ творчост≥ припадаЇ на оц≥ означен≥ на барельЇф≥ цифри: 1911–1923 рр. як св≥дченн€ таланту, сп≥вроб≥тничала з≥ Ћьв≥вським науковим в≥сником, де друкували власн≥ твори ≤ван ‘ранко, ћихайло √рушевський та ≥нш≥ св≥точ≥ ”крањни. ћен≥ в≥домо й про те, що —идон≥€ Ќикорович виношувала прекрасний нам≥р заснувати на Ѕуковин≥ письменницьку орган≥зац≥ю. ”се йшло до того, проте, €к завше, щось постаЇ непередбачуване. ѕрикро, адже „ерн≥вецьк≥й обласн≥й орган≥зац≥њ Ќ—ѕ” було б не 60, а значно б≥льше рок≥в.

Ќародилас€ —идон≥€ Ќикорович 14 (26 за н. ст.) грудн€ 1888 р. на Ѕуковин≥ – в сел≥ –ус-пе-Ѕоул (Ruşii-pe-Boul, тепер ѕалт≥ну)  имполунзького (нин≥ —учавського) пов≥ту –умун≥њ в родин≥ учител€ м≥сцевоњ школи ≤лл≥ ≤люка, €кий два з половиною м≥с€ц≥ перед цим отримав тут своЇ перше робоче м≥сце. 6 с≥чн€ 1889 р. дит€ охрестив отець “еоф≥л ƒ≥м≥трович у присутност≥ р≥дних новонародженоњ ≥ хрещених батьк≥в – ћихайла —иротюка, вчител€ з –ус-ћолдовиц≥, та ћар≥њ «уграк, дружини вчител€ з ¬атра-ћолдовиц≥.

”  ичерськ≥й школ≥ остаточно сформувалис€ педагог≥чн≥ погл€ди ≤лл≥ ≤люка, виробилис€ р≥зноман≥тн≥ форми й методи навчанн€ та вихованн€ д≥тей. ћолодий учитель прагнув, щоби його учн≥ не лише засвоювали м≥цн≥ знанн€, а й були готовими до практичноњ д≥€льност≥ п≥сл€ школи, вм≥ли шанувати св≥й р≥д ≥ народ. …ого старанн€ми шк≥льну к≥мнату прибрали портретами “араса Ўевченка, ≤вана ‘ранка ≥ ёр≥€ ‘едьковича, а щоденн≥ уроки завершувалис€ розпов≥д€ми з украњнськоњ ≥стор≥њ, в €ких козаки поставали хоробрими переможц€ми ≥ визволител€ми своЇњ Ѕатьк≥вщини. ¬елику вт≥ху приносили вчителев≥ виконан≥ його вихованц€ми творч≥ завданн€ на р≥зн≥ теми, €к-от: “як жив або живе м≥й д≥д ≥ що про нього доброго розпов≥дають”, “«а що € люблю свою мат≥р”, “як≥ казки розпов≥даЇ мо€ бабун€”тощо. ¬дома учн≥ записували в≥д с≥льських старожил≥в народн≥ п≥сн≥, казки, приказки ≥ в школ≥ за допомогою наставника вчилис€ анал≥зувати т≥ самобутн≥ перлини народноњ творчост≥.

” 1909 р. —идон≥€ вийшла зам≥ж за православного св€щеника ќмел€на √н≥дого. …мов≥рно, восени 1911 р. молоде подружж€ перебралос€ в село Ћука (зараз у склад≥ селища  остриж≥вка «аставн≥вського району „ерн≥вецькоњ област≥). “ут ≥ розгорнулас€ письменницька д≥€льн≥сть —идон≥њ √н≥дий. —аме цим пр≥звищем п≥дписан≥ њњ перш≥ твори, опубл≥кован≥ в газетах “Ќова Ѕуковина”, “Ќародний голос”, “ѕром≥нь”, журналах “≤люстрована ”крањна” та “Ћ≥тературно-науковий в≥стник”.

” Ћуц≥ —идон≥€ Ќикорович п≥дготувала до друку своњ перш≥ твори, з €кими дебютувала на стор≥нках “Ќовоњ Ѕуковини”. ѕрот€гом кв≥тн€-грудн€ 1912 р. тут вона опубл≥кувала к≥лька твор≥в малих прозових жанр≥в: “” іерента”, “ћелодекламац≥€”, “Ѕо€рин”, “—ус≥дська р≥ч”, “ѕерли”, “„ерез ж≥ночу конкуренц≥ю”, “¬≥н”, “ћале ћонте- арло” та ≥н., €к≥ стосувалис€  житт€ людей р≥зних сусп≥льних стан≥в – сел€н, м≥щан, ≥нтел≥генц≥њ, зб≥дн≥лих нащадк≥в знатних род≥в тощо.

«а порадою ќльги  обил€нськоњ —идон≥€ Ќикорович над≥слала своњ твори ћикол≥ ™вшану. ≤менитий критик прихильно поставивс€ до них ≥ в лист≥ до ќльги  обил€нськоњ в≥д 25 червн€ 1913 р. спов≥щав: “¬ VI вип. “Ћ≥т[ературно]-Ќаук[ового] ¬≥стника” дебютуЇ вже п. —идон≥€ √н≥дий ≥ спод≥юс€, що њњ талант л≥тературний роз≥в’Їтьс€. ƒл€ дальших випуск≥в € дав друге њњ опов≥данн€ “ћар≥€”. ¬оно мен≥ дуже сподобалос€, € читаю вс≥ р≥ч≥ п. √н≥доњ ≥ т≥шус€, коли знайду в≥д часу до часу г≥дну уваги новелю. ¬ам належитьс€ велика под€ка, що ¬и звернули на нењ увагу”. ѕеред початком ѕершоњ св≥товоњ в≥йни —идон≥€ Ќикорович працювала у штат≥ “Ћ≥тературно-наукового в≥сника”, в €кому прот€гом 1913-1914 рр. надрукувала три пов≥ст≥: “јнничка” (т. LXIII), “ асандра” (т. LXV) ≥ “ћар≥€” (т. LXVII).

13 травн€ 1957 року письменниц€ покинула цей св≥т у румунському м≥ст≥ јрад≥.

ѕан професор дотримуЇтьс€ думки, що р≥д великоњ кра€нки вельми пишучий: батько, ≤лл€ ≤люк (перед цим чотирма дн€ми ран≥ше минуло 90 л≥т з дн€ його смерт≥) був педагогом ≥ письменником. ”же його онук, тобто син —идон≥њ Ќикорович ¬асиль – знаний у ™вроп≥ публ≥цист.

”т≥м, «генеральну л≥н≥ю» л≥тературного д≥йства продовжуЇ професор ц≥Їњ ж кафедри – ≥ теж письменник! – Ѕогдан ћельничук, котрий мав слушну нагоду придбати дещо ≥з домашньоњ спадщини земл€чки. ƒо реч≥, Ї ун≥кальн≥ рукописи. ≤з 60 твор≥в письменниц≥ в≥днайдено 25. ÷е означаЇ: роботи вистачить не т≥льки кафедр≥ украњнськоњ л≥тератури, письменницьк≥й орган≥зац≥њ, а й ус≥м шанувальникам творчост≥ талановитоњ авторки.

Ѕогдан ≤ванович читаЇ в≥рша-присв€ту перш≥й буковинськ≥й письменниц≥ ™вген≥њ ярошинськ≥й, до столиц≥ народженн€ €коњ (село „уньк≥в) зв≥дси рукою подати.

Ќа скерованост≥ до д≥њ, €ка маЇ стосунок до ѕод≥њ, акцентуЇ увагу голова обласноњ орган≥зац≥њ Ќ—ѕ” ¬асиль ƒжуран. ” ход≥ кроп≥ткоњ прац≥ з’€сувалос€, що ц€ географ≥чна точка, де ≥сторична буд≥вл€ ≥ храм Ѕожий, чимало намолено думок про ”крањну, про високе реноме ≥ чин людей, котр≥ вписали вагоме слово ≥з наближенн€ своЇр≥дного ¬еликодн€ нац≥њ.

ѕ’€ть ¬олодимир≥в: ¬инниченко, јнтоф≥йчук, —тарко, –имар, ≤васюк… —инхронно ≥з ц≥Їю под≥Їю, за €кихось 25-30 к≥лометр≥в зв≥дси, у  ≥цман≥ починаЇтьс€ ≥нше д≥йство – в≥дзначенн€ 70-х роковин з дн€ народженн€ Ївропейського композитора ¬олодимира ≤васюка, котрий мешкав у  ≥цман≥ в осел≥ —идора ¬оробкевича, д≥д €кого жив у близькому ≥з Ћукою- остриж≥вкою сел≥ ѕрилипч≥.

ћовець передаЇ найкращ≥ в≥танн€ в≥д голови Ќ—ѕ” ћихайла —идоржевського, начальника управл≥нн€ культури „ерн≥вецькоњ облдержадм≥н≥страц≥њ, письменниц≥ ¬≥ри  итайгородськоњ.

—л≥дом за —идон≥Їю до роб≥тн≥ —лова прийшли њњ односельц≥ ярослав ѕалад≥й ≥ ¬асиль Ѕаранецький.

ќч≥льник буковинськоњ письменницькоњ орган≥зац≥њ вручаЇ ѕод€ки: ¬олодимиру јнтоф≥йчуку, Ѕорису ћельничуку, голов≥ ќ“√ ¬олодимиру —тарку, скульптору ¬олодимиру –имару, насто€телю —в€то-ћиколањвського храму отцю ћихайлов≥ —удаку, начальнику ∆ √ ќлександру  алинюку, директору  остриж≥вськоњ «ќЎ ≤-≤≤≤ ступен≥в ќлександр≥ ¬асильЇв≥й, невтомн≥й берегин≥ украњнських традиц≥й –ањс≥ ≤льчук та ≥сторику ћикол≥ „ерешнюку.

ќлександра ¬асил≥вна каже:

– ћен≥ спали на думку слова ћуси ƒжам≥л€: «∆ити треба так, щоб ≥ п≥сл€ смерт≥ продовжити жити. ј дл€ цього потр≥бно залишити вагомий сл≥д на оц≥й земл≥».

÷ей барельЇф – також сл≥д, також в≥дбиток пам’€т≥, поваги, пошани людин≥, €ка своЇ житт€ поклала на в≥втар служ≥нн€ його величност≥ – —лову!

≤ завершальним акордом про колоритну постать стаЇ виступ ≥сторика ћикола „ерешнюка, котрий у детал€х згадуЇ, €к по крихт≥ збирав усе, що так чи ≥накше пов’€зане ≥з творч≥стю ≥ житт€м —идон≥њ Ќикорович. „имало випробувань випало на долю учител€. Ќедарма кажуть: усе починаЇтьс€ ≥з малого. «нах≥дки – це факти, це – словесний образ того, що €вл€ла собою у борн≥ за ”крањну почерез —лово односельчанка. јле €ка! ¬елична  остриж≥вка велетами своњми велика.

÷ю акс≥ому п≥дтверджуЇ √≥мн ”крањни, руки ≥ ручен€та учасник≥в под≥њ, €к≥ заф≥ксован≥ отам, де б’Їтьс€ серце сущих.

”  остриж≥вц≥ п≥сл€ учорашнього бурев≥ю на ѕам’€тну суботу, н≥би €к≥сь незнайом≥ «костри жгли» (це ≥сторична згадка селища). “ак благословенно св≥т€тьс€ у св≥т≥ за учорашн≥м феЇрверком св≥ч на могилах, €к≥ ось-ось взоруватимуть до блакитних небес син≥м барв≥нком.

ј, може, ц≥Їњ нед≥л≥ – ћ≥жнародний день письменника – ≥з б≥лих палат ¬≥чност≥ над р≥дним краЇм св≥т€тьс€ душ≥ €к письменниц≥, так ≥ тих колишн≥х женц≥в, що поверталис€ в село ≥з п≥сн€ми на устах.

—игнал з небес на землю – ≥ посил земний у ¬≥чн≥сть ≥з в≥ддарунком барельЇфа.

≤з ƒнем письменника, пан≥ —идон≥Ї!

≤з поверненн€м додому ¬ас!

≤з поверненн€м у л≥тературний об≥г ¬аших книг, що стануть повним з≥бранн€м твор≥в.

—ущ≥ п≥дготують ще й таблицю ≥з зазначенн€м ≥мен тих достойник≥в ”крањни, котр≥ тут були!

¬асиль ¬≥кн€нський

 

 

 

 

 

фото: ¬олодимир јнтоф≥йчук

  Ќазад
—тор≥нки:
Ќовини
© 1999- „ерн≥вецький нац≥ональний ун≥верситет ≥м. ё. ‘едьковича.
¬аш≥ зауваженн€, запитанн€ та пропозиц≥њ: webmasterBх3ШЄ*@бeхнAchnu.edu.ua
Powered by Nova, ѕрограмуванн€:  рамар ј.¬., ƒизайн: јнтонюк ј.ћ.

¬√ќ–”