Facebook Instagram Youtube


interof


mediats




Міжнародний вокально-хоровий конкурс-фестиваль «Хай пісня скликає друзів»
Magna Carta Universitatum



58012, Україна,
м. Чернівці, вул. Коцюбинського 2

58012, Ukraine,
Chernivtsi, 2, Kotsiubynsky str.

Приймальня ректора:
тел. +38(0372) 584810,
факс +38(0372) 552914
ел. пошта: rector­К{Ј@xж›SЋ2chnu.edu.ua

Загальний відділ:
тел.: +38 (0372) 58-47-07,
+38 (0372) 52-70-29
факс: +38 (0372) 58-47-07
ел. пошта: office­К{Ј@xж›SЋ2chnu.edu.ua

International office:
Tel.: +380372584856,
Tel.: +380372584706
E-mail: interof­К{Ј@xж›SЋ2chnu.edu.ua
assistant.admission­К{Ј@xж›SЋ2chnu.edu.ua

Приймальна комісія:
тел.: +38 (0372) 58-47-11,
+38 (0372) 52-56-69
ел. пошта: admission­К{Ј@xж›SЋ2chnu.edu.ua

Оновлено
04-08-2020
10:35

Архів новин

Сторінки:
2019-03-04 10:27:28
Проекція сонця на образ у бронзі, або Сидонин слід в Луки-селі 

У неділю, 3 березня, на Міжнародний день письменника у Кострижівці відкрито і освячено барельєф забутій, але знаній українській письменниці Сидонії Никорович.

Ініціатива – завідувача кафедри української літератури філологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича професора і письменника Володимира Антофійчука, голови Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Василя Джурана, організація усіх робіт, пов’язаних із цією подією – голови Кострижівської ОТГ Володимира Старка.

У наддністрянському селищі Кострижівка майже дві години тривало велемовне літературне, духовне і освітнє дійство. Що характерно, біля будинку, якому уже 115 літ і де у передвоєння Першої світової були на постої згодом державник (УНР) і письменник Володимир Винниченко із сім’єю, колеги по цеху Слова Микола Євшан, Микола Коваленко, Лев Юркевич, Ольга Кобилянська і фольклорист Осип Роздольський. Незвичний Луко-Кострижівський урок розпочинається з Гімну України одразу після служби Божої у Свято-Миколаївському храмі, де колись був настоятелем чоловік Сидонії Іллівни – Омелян Гнідий.

Нинішній настоятель храму протоієрей, отець Михайло, за давнім християнським звичаєм звершує чин освячення меморіальної дошки. На світлосяйну бронзу падають святі краплі води.

Ведучі свята Вікторія Майстрюк і Максим Нікітін привідкривають завісу більш ніж столітньої давності, вводячи усіх присутніх в історичний екскурс.

Саме тут Ольга Кобилянська благословила пані Сидонію у велику літературу, пророчо мовивши: «Ви повинні писати лише з народного життя. Тут цілий невихіснований скарб, ви дуже близько живете у нашій народній душі».

Життя підтвердило цю глагольну істину: писала як журналістка і як письменниця. Редагувала Літературно-науковий додаток до газети «Хліборобська правда», а також заснувала із колегами журнал «Самостійна думка» (за її редакцією виходили два додатки до цього видання: «Самостійна думка Української матері» і «Державно-творчу Трибуну Буковини»).

Голова Кострижівської ОТГ Володимир Старко зауважує, що для цієї недільної днини знадобилося не так багато часу, оскільки своєрідною передісторією послужив лист на його ім’я за підписом Володимира Антофійчука і Василя Джурана з проханням розглянути на сесії їх ініціативу з відкриття і освячення барельєфа Сидонії Никорович на ознаменування 130-ї річниці з дня її народження.

Володимир Ярославович щиро дякує усім, хто причетний до нинішньої події, зокрема, й скульптору Володимиру Римару.

Володимир Антофійчук:

– Сидонія Никорович повернулася до Луки-Кострижівки. І це символічно, адже найпродуктивніший період її творчості припадає на оці означені на барельєфі цифри: 1911–1923 рр. Як свідчення таланту, співробітничала зі Львівським науковим вісником, де друкували власні твори Іван Франко, Михайло Грушевський та інші світочі України. Мені відомо й про те, що Сидонія Никорович виношувала прекрасний намір заснувати на Буковині письменницьку організацію. Усе йшло до того, проте, як завше, щось постає непередбачуване. Прикро, адже Чернівецькій обласній організації НСПУ було б не 60, а значно більше років.

Народилася Сидонія Никорович 14 (26 за н. ст.) грудня 1888 р. на Буковині – в селі Рус-пе-Боул (Ruşii-pe-Boul, тепер Палтіну) Кимполунзького (нині Сучавського) повіту Румунії в родині учителя місцевої школи Іллі Ілюка, який два з половиною місяці перед цим отримав тут своє перше робоче місце. 6 січня 1889 р. дитя охрестив отець Теофіл Дімітрович у присутності рідних новонародженої і хрещених батьків – Михайла Сиротюка, вчителя з Рус-Молдовиці, та Марії Зуграк, дружини вчителя з Ватра-Молдовиці.

У Кичерській школі остаточно сформувалися педагогічні погляди Іллі Ілюка, виробилися різноманітні форми й методи навчання та виховання дітей. Молодий учитель прагнув, щоби його учні не лише засвоювали міцні знання, а й були готовими до практичної діяльності після школи, вміли шанувати свій рід і народ. Його стараннями шкільну кімнату прибрали портретами Тараса Шевченка, Івана Франка і Юрія Федьковича, а щоденні уроки завершувалися розповідями з української історії, в яких козаки поставали хоробрими переможцями і визволителями своєї Батьківщини. Велику втіху приносили вчителеві виконані його вихованцями творчі завдання на різні теми, як-от: “Як жив або живе мій дід і що про нього доброго розповідають”, “За що я люблю свою матір”, “Які казки розповідає моя бабуня”тощо. Вдома учні записували від сільських старожилів народні пісні, казки, приказки і в школі за допомогою наставника вчилися аналізувати ті самобутні перлини народної творчості.

У 1909 р. Сидонія вийшла заміж за православного священика Омеляна Гнідого. Ймовірно, восени 1911 р. молоде подружжя перебралося в село Лука (зараз у складі селища Кострижівка Заставнівського району Чернівецької області). Тут і розгорнулася письменницька діяльність Сидонії Гнідий. Саме цим прізвищем підписані її перші твори, опубліковані в газетах “Нова Буковина”, “Народний голос”, “Промінь”, журналах “Ілюстрована Україна” та “Літературно-науковий вістник”.

У Луці Сидонія Никорович підготувала до друку свої перші твори, з якими дебютувала на сторінках “Нової Буковини”. Протягом квітня-грудня 1912 р. тут вона опублікувала кілька творів малих прозових жанрів: “У ґерента”, “Мелодекламація”, “Боярин”, “Сусідська річ”, “Перли”, “Через жіночу конкуренцію”, “Він”, “Мале Монте-Карло” та ін., які стосувалися  життя людей різних суспільних станів – селян, міщан, інтелігенції, збіднілих нащадків знатних родів тощо.

За порадою Ольги Кобилянської Сидонія Никорович надіслала свої твори Миколі Євшану. Іменитий критик прихильно поставився до них і в листі до Ольги Кобилянської від 25 червня 1913 р. сповіщав: “В VI вип. “Літ[ературно]-Наук[ового] Вістника” дебютує вже п. Сидонія Гнідий і сподіюся, що її талант літературний розів’ється. Для дальших випусків я дав друге її оповідання “Марія”. Воно мені дуже сподобалося, я читаю всі річі п. Гнідої і тішуся, коли знайду від часу до часу гідну уваги новелю. Вам належиться велика подяка, що Ви звернули на неї увагу”. Перед початком Першої світової війни Сидонія Никорович працювала у штаті “Літературно-наукового вісника”, в якому протягом 1913-1914 рр. надрукувала три повісті: “Анничка” (т. LXIII), “Касандра” (т. LXV) і “Марія” (т. LXVII).

13 травня 1957 року письменниця покинула цей світ у румунському місті Араді.

Пан професор дотримується думки, що рід великої краянки вельми пишучий: батько, Ілля Ілюк (перед цим чотирма днями раніше минуло 90 літ з дня його смерті) був педагогом і письменником. Уже його онук, тобто син Сидонії Никорович Василь – знаний у Європі публіцист.

Утім, «генеральну лінію» літературного дійства продовжує професор цієї ж кафедри – і теж письменник! – Богдан Мельничук, котрий мав слушну нагоду придбати дещо із домашньої спадщини землячки. До речі, є унікальні рукописи. Із 60 творів письменниці віднайдено 25. Це означає: роботи вистачить не тільки кафедрі української літератури, письменницькій організації, а й усім шанувальникам творчості талановитої авторки.

Богдан Іванович читає вірша-присвяту першій буковинській письменниці Євгенії Ярошинській, до столиці народження якої (село Чуньків) звідси рукою подати.

На скерованості до дії, яка має стосунок до Події, акцентує увагу голова обласної організації НСПУ Василь Джуран. У ході кропіткої праці з’ясувалося, що ця географічна точка, де історична будівля і храм Божий, чимало намолено думок про Україну, про високе реноме і чин людей, котрі вписали вагоме слово із наближення своєрідного Великодня нації.

П’ять Володимирів: Винниченко, Антофійчук, Старко, Римар, Івасюк… Синхронно із цією подією, за якихось 25-30 кілометрів звідси, у Кіцмані починається інше дійство – відзначення 70-х роковин з дня народження європейського композитора Володимира Івасюка, котрий мешкав у Кіцмані в оселі Сидора Воробкевича, дід якого жив у близькому із Лукою-Кострижівкою селі Прилипчі.

Мовець передає найкращі вітання від голови НСПУ Михайла Сидоржевського, начальника управління культури Чернівецької облдержадміністрації, письменниці Віри Китайгородської.

Слідом за Сидонією до робітні Слова прийшли її односельці Ярослав Паладій і Василь Баранецький.

Очільник буковинської письменницької організації вручає Подяки: Володимиру Антофійчуку, Борису Мельничуку, голові ОТГ Володимиру Старку, скульптору Володимиру Римару, настоятелю Свято-Миколаївського храму отцю Михайлові Судаку, начальнику ЖКГ Олександру Калинюку, директору Кострижівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Олександрі Васильєвій, невтомній берегині українських традицій Раїсі Ільчук та історику Миколі Черешнюку.

Олександра Василівна каже:

– Мені спали на думку слова Муси Джаміля: «Жити треба так, щоб і після смерті продовжити жити. А для цього потрібно залишити вагомий слід на оцій землі».

Цей барельєф – також слід, також відбиток пам’яті, поваги, пошани людині, яка своє життя поклала на вівтар служіння його величності – Слову!

І завершальним акордом про колоритну постать стає виступ історика Микола Черешнюка, котрий у деталях згадує, як по крихті збирав усе, що так чи інакше пов’язане із творчістю і життям Сидонії Никорович. Чимало випробувань випало на долю учителя. Недарма кажуть: усе починається із малого. Знахідки – це факти, це – словесний образ того, що являла собою у борні за Україну почерез Слово односельчанка. Але яка! Велична Кострижівка велетами своїми велика.

Цю аксіому підтверджує Гімн України, руки і рученята учасників події, які зафіксовані отам, де б’ється серце сущих.

У Кострижівці після учорашнього буревію на Пам’ятну суботу, ніби якісь незнайомі «костри жгли» (це історична згадка селища). Так благословенно світяться у світі за учорашнім феєрверком свіч на могилах, які ось-ось взоруватимуть до блакитних небес синім барвінком.

А, може, цієї неділі – Міжнародний день письменника – із білих палат Вічності над рідним краєм світяться душі як письменниці, так і тих колишніх женців, що поверталися в село із піснями на устах.

Сигнал з небес на землю – і посил земний у Вічність із віддарунком барельєфа.

Із Днем письменника, пані Сидоніє!

Із поверненням додому Вас!

Із поверненням у літературний обіг Ваших книг, що стануть повним зібранням творів.

Сущі підготують ще й таблицю із зазначенням імен тих достойників України, котрі тут були!

Василь Вікнянський

 

 

 

 

 

фото: Володимир Антофійчук

  Назад
Сторінки:
Новини
© 1999- Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича.
Ваші зауваження, запитання та пропозиції: webmaster­К{Ј@xж›SЋ2chnu.edu.ua
Powered by Nova, Програмування: Крамар А.В., Дизайн: Антонюк А.М.

ВГОРУ