Facebook Instagram Youtube







Magna Carta Universitatum



58012, Україна,
м. Чернівці, вул. Коцюбинського 2

Приймальня ректора:
тел. +38(0372) 584810,
факс +38(0372) 552914
ел. пошта: rectorА¬о3b@Ф·CПЩchnu.edu.ua

Загальний відділ:
тел.: +38 (0372) 58-47-07,
+38 (0372) 52-70-29
факс: +38 (0372) 58-47-07
ел. пошта: officeА¬о3b@Ф·CПЩchnu.edu.ua

Приймальна комісія:
тел.: +38 (0372) 58-47-11,
+38 (0372) 52-56-69
ел. пошта: admissionА¬о3b@Ф·CПЩchnu.edu.ua

Оновлено
14-11-2019
10:54

Архів новин

Сторінки:
2019-02-22 12:58:32
Борис Бунчук: «Є мова – є ми! Немає мови – немає нас!» 

Удвадцяте, 21 лютого, у славнозвісній 66-й аудиторії 6 корпусу філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулося велемовне дійство на відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Своєрідну формулу незнищенного фонду, яким для кожного народу і кожної держави є рідна мова, вивів декан філологічного факультету Чернівецького національного університету, професор, письменник і просвітянин Борис Бунчук, підбиваючи підсумки півторагодинного свята під назвою «Ваша величносте, Мово!».

Розпочали університетську імпрезу студенти другого курсу Юлія Панаетова та Ігор Волощук.

Вітальне слово організатора заходу, заступника декана філфаку Світлани Шабат-Савки означило те нуртівне річище дивовижного уроку-пари, у який доречно вписувалися через проекцію на чільний екран, українські соняхи, за якими у світі впізнають наших земляків практично на усій Земній кулі.

Світлана Тарасівна задала тон міжнародній події, як наголошував колись Іван Франко, що навчався у Чернівецькому університеті майже 130 років тому, через наскрізне вболівання за рідну мову геніальних достойників України – від зачинателя української літератури Івана Котляревського і її основоположника Тараса Шевченка аж до нашої доби.

Пані Світлана найжертовнішим оберегом визначила і визнала Мову, її найглибинніше явище, світове явище – душу українця. А ще амальгаму найщедріших чеснот, якими Господь обдарував чи не кожного земляка у чорногумусному центрі Європи.

Ці розмірені роздуми – під притишені мотиви із сузір’я 300 000 пісень нації (Олесь Гончар вважав – 700 000!).

На такій яскравій ноті і творився респект чергового, ХХ уроку у класичному виші на горі Домінік, де, свого часу, навчалися, ставали почесними професорами чи бували тут, у науковому центрі, ще від австрійської доби і донині Максим Рильський, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Іван Драч. Цей ряд можна продовжувати і продовжувати.

За історичним екскурсом, його хронологією в історії долі України із неймовірно численними заборонами, табу, указами, що агонізуючою силою падали на людські душі, мову і землю, виступили голова обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Т. Шевченка Остап Савчук, відповідальний секретар цієї ж організації Марія Пелех, завідувач кафедри історії та культури української мови філфаку Мар’ян Скаб (навіть прочитав поезію Віктора Баранова «Українцям»),  доцент кафедри української літератури Лариса Маркуляк.

Як доважок до історичної правди, неабияких випробувань народу і мови, про доцільність української мови та літератури (українка ще за незапам’ятних часів першою у світі виконала пісню «А я сіяла, сіяла просо…»), нинішні покликанниці оберегів України – сучасні берегині – студентки Ірина Драбчак,  Олена Горбатюк і Євгенія Іпатій виспівували душі, що красномовно посвідчують належність до Мови.

До речі, їх ровесниці, котрі взяли участь у написанні диктанту у рамках відзначення Міжнародного дня рідної мови «Ваша величносте, Мово!», отримали Грамоти за перемогу.

І це ще не все, оскільки інші дівчата виходили на імпровізовану сцену і дивували аудиторію, зокрема й гостей із Єгипту, Алжиру, Ганни та Йорданії, котрі навчаються у Буковинському державному медичному університеті, класичними перлинами поезій знаних вітчизняних письменників.

Гості недарма завітали на міжнародний захід, тим паче, довели, що й вони майже достеменно знають українську мову. Це потверджують виступи семи представників цих країн. Такого, певне, Чернівецький університет ще не чув і не бачив.

Найнесподіванішим відкриттям став соліст Хосам Ессам із Єгипту. Хлопець на високому виконавському і естрадному рівнях виконав шедевр буковинських авторів Миколи Юрійчука і Василя Михайлюка – вершинну «Черемшину», що її співають у світах не лише наші співвітчизники, але й шанувальники всього українського.

Історичний епізод. З’ясовується, молодому артисту притаманний колоратурний спів. Заспівний рядок «Всюди буйно квітне черемшина» до сліз схвилював присутніх, котрі на хорах 66 аудиторії гучними оплесками довго підтримували співака, як і своїми голосовими даними, що вторили йому.

Подумалося: знають же українську мову ті, хто поважає чужі терени, де долею судилося навчатися, і шанує слово цього народу.

Борис Бунчук виголосив доволі-таки глибоку філософську сентенцію: «Є мова – є ми! Немає мови – немає нас!».

Захід потвердив істину: українській мові бути вічно, коли її знають навіть далекі, за географічними мірками, представники багатьох країн світу.

 

 

 

 

 

 

 

  Назад
Сторінки:
Новини
© 1999- Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича.
Ваші зауваження, запитання та пропозиції: webmasterА¬о3b@Ф·CПЩchnu.edu.ua
Powered by Nova, Програмування: Крамар А.В., Дизайн: Антонюк А.М.

ВГОРУ