Facebook Twitter Youtube

Гімн ЧНУ





Студрадіо
Magna Carta Universitatum



58012, Україна,
м. Чернівці, вул. Коцюбинського 2

Приймальня ректора:
тел. +38(0372) 584810,
факс +38(0372) 552914
ел. пошта: rector78ЪіhА@И-^chnu.edu.ua

Загальний відділ:
тел.: +38 (0372) 58-47-07,
+38 (0372) 52-70-29
факс: +38 (0372) 58-47-07
ел. пошта: office78ЪіhА@И-^chnu.edu.ua

Приймальна комісія:
тел.: +38 (0372) 58-47-11,
+38 (0372) 52-56-69
ел. пошта: admission78ЪіhА@И-^chnu.edu.ua

Оновлено
15-10-2018
14:24

Новини

12-04-2018
Леонід Каденюк: «Життя людини повинно починатися із мрії» 

Славний син Буковинської землі, чий внесок у розвиток національної аерокосмічної галузі важко переоцінити, як і неможливо виміряти його, оскільки йдеться не лише про поняття тріади Всесвіту, Огрому, Планетарності, а й такою ж мірою і привнесення здобутків – подумати! – однієї людини у той сталий формат, що, по суті, означає собою доленосну україноцентричність задля міжнародного іміджу нашої космічної країни.

Мова – про Леоніда Каденюка. Він був справжнім українцем, патріотом своєї держави: полетів у Всесвіт із жовто-блакитним прапором, і завдяки йому 1997 року вперше над усією планетою лунали Гімн України та народна пісня у виконанні Анатолія Солов’яненка «Дивлюсь я на небо…» на слова Михайла Петренка, яка підкорила космічний простір.

На жаль, 31 січня ц.р. перестало битися серце видатного земляка…

Щирий патріот України, шанований у світі фахівець аерокосмічної галузі, люблячий чоловік та батько, життєрадісна і доброзичлива людина та уважний до потреб своїх краян земляк – таким запам’ятався Леонід Каденюк українцям.

Саме тому Оргкомітет присвячує ІХ-ий Міжнародний вокально-хоровий конкурс-фестиваль «Хай пісня скликає друзів» пам’яті Першого космонавта України, Героя України, генерал-майора авіації, Почесного доктора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, таки незабутнього Леоніда Каденюка.

Віримо, що й сьогодні єдиний український зореплавець і зореславець, який назавше відлетів у засвіти, так само з неба дивиться на Україну і палко бажає їй миру.

Із болем доводиться говорити у минулому часі. Позаду 70 днів незглибимої, як і Космос, утрати по скромній і незавидній Людині, але з яким глобальним стажем фахівця із пізнання Висот.

Під омофором Вічності Леонід Каденюк перебував фізично як астронавт. Віднині – там його Душа. Оці 0,4 грама стовідсотково слухатимуть пісні дітей України прямо із Чернівців, неподалік од самого центру Європи. Хоч циркуль бери до рук!  Як, свого часу, ще сущий буковинець боготворив біля Бога «Дивлюсь я на небо…».

А й справді! Космонавт, Астронавт, Сокіл… Цей шедевр – щось логіко-мисленнєве, таке, чого кожній людині і не збагнути.

Плането, ти чуєш оцей високохудожній твір, що із земних щедрот-широт полинув до піднебесних висот?! Чи чула «Дивлюсь я на небо…»?!

Мова ж про суперкласичний романс у Всесвіті. Як данина національним витязям-дослідникам Космосу Корольову, Шаргею, Глушку та іншим.

Якщо це ми – Україна, то це майже дослівний переклад: Ук – учні, ра – (рай, ранок, райдуга, рахманний), а «їна» дивовижно римується із «солов’їною».

І як погук іще із-поза сивої минувшини, коли саме українка першою у світі засівала і співала «А я сіяла просо…».

Фестиваль у Чернівцях…Це душа самого Каденюка отак фантастично запрагла зустрічі українських діток на берегах Пруту, бо ж саме із високим пієтетом вона скликає на Буковину малесенько-юне новоцвіття талантів із вітчизняних широт (із того, колишнього мільйона квадратних кілометрів території, що третину у нас уже викрали), але поза межами таки є українство із своєю глибокою кореневою основою і масними світовими чорноземами.

І солов’їний Солов’яненко слухатиме Чернівці із Космосу, де його душа, а серце поставив на вівтар Україні на землях Кия – у Козині.

Як автор співав «Дивлюсь я на небо…», а ще – «Сміються, плачуть солов’ї»!

Віриться: так і буде у Чернівцях! Дитячий фестиваль – це збір, це зліт. Асоціюється із летом.

Леонід Каденюк якось прорік: «Життя людини повинно починатися із мрії». Для конкурсантів – Чернівці омріяні, як їх звично називають Єрусалимом над Прутом. Отже –  пластична поліфонія незбагненного симбіозу Пісні і Духовності.

І завершальне про орбітальну станцію пісенного здвигу між Землею і Космосом. Якщо це про малий Відень чи Париж, який колись підмітали букетами троянд, то мав рацію Сергій Плачинда, котрий не без гордощів сказав: «Стежки до Чернівців творчу душу ведуть, а від них – душу України у світ несуть».

Геніально! Із цієї оксамитової закутини Вітчизни, де народився геніальний зореплавець.

 

Озвук слова в Огромі

 

Перший космонавт незалежної України

Леонід Каденюк за талісман

до незвіданих висот узяв диск із піснею

«Дивлюсь я на небо…»

(слова Михайла Петренка,

музика народна, виконання Анатолія Солов'яненка)

Цей твір є і в репертуарі Дмитра Гнатюка.

                              

 

На озвук Слово, що пісенне,

Земляче, в Космос ти узяв,

Де Буковина вся зелена

І де її стрімка сльоза.

 

Бо голос чистий Гнатюковий

із Богом близько говорив.

І українське ніжне слово

Лилось, мов зливи, їх порив.

 

Фантастики в житті немає,

Окрім цієї, що збулась.

І захватом своїм тримає

Напругу: мова ж не чиясь,

 

А українська – просто в небі,

Тому й «Дивлюсь…» – рахманний плин,

Душі його свята потреба.

Таке творіння ще коли!

 

В земних ти був тоді посланник

На авдієнції в Раю.

І мова пісні нездоланна,

Що Солов'яненко й Гнатюк.

 

На озвук Логос Всепісенний,

Земляче, в Космос ти узяв.

…Та вже нема… Вкраїни-нені

Бринить уярмлено сльоза.

Василь Джуран

  Назад
Архів
© 1999- Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича.
Ваші зауваження, запитання та пропозиції: webmaster78ЪіhА@И-^chnu.edu.ua
Powered by Nova, Програмування: Крамар А.В., Дизайн: Антонюк А.М.

ВГОРУ