Любов до знань вам хтось прививав чи це ваш власний вибір?

У сім’ї завжди був культ «знань», однак вчитися любила і сама. Однокурсники в університеті жартували, що зайдуть до мене в гості на каву в бібліотеку, бо це був мій другий дім.

Вам допомагали у виборі майбутньої професії, чи це, все ж таки, ваше особисте бажання?

Вступ на музичне відділення педучилища по класу скрипки – це швидше вплив батька, який за професією вчитель музики. Хоча про навчання в училищі зовсім не шкодую, це була чудова школа навчання і виховання. Не повірите, але в училищі було важче навчатися, як в університеті. Пари у нас були з 9.00 до 17.00 – загальноосвітні предмети в перемішку з музичними. На індивідуальних заняттях, таких як делегування і вокал, з вами працюють два викладачі. До того ж займалися на музичних інструментах до і після пар.

Як ви дізнались про ЧНУ і чи саме до цього університету ви хотіли вступити?

Оскільки я навчалася в Чернівцях, то щодо вузу в мене не було жодних сумнівів.

Наскільки я знаю, то спочатку ви закінчили музичний відділ Чернівецького педагогічного училища, але на цьому ви не зупинилися і вступили на ФІПМВ  та здобули кваліфікацію магістра історії. Так от, чому серед такої кількості спеціальностей ви обрали саме історію?

На музвідділі історію викладав чудовий знавець своєї справи Віктор Миколаєвич Папук, до речі, він деякий час викладав на кафедрі всесвітньої історії на факультеті. Саме він зацікавив мене цим предметом. Тому після закінчення педучилища вступила на перший курс історичного факультету. І це вже був мій свідомий вибір.

Чи доводилося вам проходити практику закордоном? Якщо так, то де саме?

Практику закордоном під час навчання не проходила, лише коли навчалася в аспірантур і проходила місячне навчання у літній школі «Центру східноєвропейських студій Варшавського університету». Навчання було надзвичайно насиченим та продуктивним, оскільки змогла попрацювати у архівах, бібліотеках, поглибити знання з польської мови, а також подорожувати Польщею.

Ваша викладацька кар’єра почалась з посади вчителя історії, тому цікава ваша думка, з ким легше працювати – з учнями чи студентами?

Ще навчаючись у магістратурі, почала працювати в школі після проходження практики. Вчителька історії поїхала працювати за кордон, і я залишилася на її місці. Декілька років тому поновила цю практику, маю декілька годин в школі. Порівнювати навіть не хочу, це зовсім різні площини. Працювати з учнями складно, але й цікаво. Студенти – це вже дорослі, сформовані особистості, які знають (хоч і не завжди), чого вони хочуть. Тому в цьому аспекті з ними легше.

На факультеті багато курсів, які ви читаєте, але цікаво, з яких ви стартували, які стали основою? І яким саме предметам зараз надаєте перевагу?

Багато курсів перечитала, значна кількість з них відійшла в минуле, але основними, тими, яким надаю перевагу, залишилися «Інформаційна безпека», «Міжнародна інформація», «Дипломатична служба».

Чи виникала у вас думка або бажання покинути університет, набридливих студентів, і зайнятися чимось іншим?

Дуже люблю свою роботу, тому що постійно потрібно працювати над собою, постійно з’являється щось новеньке, робота зі студентами не може бути нудною. Однак, на жаль, в останні роки з різних причин зринає думка змінити заняття.

Яку пораду ви можете дати студентам ЧНУ, які в майбутньому планують займатися викладацькою діяльністю?

Це дуже складний і непростий шлях, але коли щось любиш, то завжди досягаєш мети. Наполегливості, терпіння.

Студентка 3 курсу кафедри міжнародної інформації, Євгенія Феєр