Ви працюєте в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на географічному факультеті, займаєте посаду першого заступника декана. За вашими плечима багато випускників та неймовірна кількість роботи. Скільки років ви працюєте в ЧНУ?

В університеті я працюю 43 роки, а якщо точніше – безперервно з квітня 1977 року. Загалом мій стаж становить 54 роки, адже я працював не тільки в університеті, а й на гідрометеорологічний станції. Завдяки роботі я багато побачив і навіть трішки подорожував.

Розкажіть детальніше про ваше життя до університету та про подорожі.

Я приїхав після закінчення навчання в ЧНУ за направленням у тодішню Туркменію, і працював на прикордонній зоні з Іраном. Але перед тим довелось їхати в Москву, щоб отримати пропуск – це своєрідний дозвіл від радянської влади на виїзд з країни, який було надзвичайно важко добитися від КДБ.

Далі я поїхав у Ташкент, досі пам’ятаю той забитий людьми потяг, мою третю полицю у вагоні, до якої треба було прив'язуватись паском. Потім я прибув у Самарканд, де мене готували до посади начальника гідрометеорологічної станції.

Пізніше пішов виконувати військовий обов’язок у Вірменії, біля гори Арарат. Коли закінчилась служба, повернувся в Україну, де влаштовувався на роботу гідролога в Інститут водогосподарства у Львові.

Але чому ви вирішили пов’язати своє життя з викладацькою діяльністю? Яка значуща подія сталась, що ви прийняли рішення працювати в ЧНУ?

Все було достатньо просто: мені запропонували пройти конкурс на посаду асистента. Я його пройшов і мене запросили на роботу. Не було ніякого пафосу, просто так у житті склалось. Я цілковито задоволений цією сторінкою і вважаю, що все заплановане у житті зробив. Завжди старався працювати для людей, і щоб моя думка мала значення. Мені подобається моя робота, адже університет – демократична структура, де прислухаються до думки кожного, тому і легше працювати.

Набутий досвід на гідрометеорологічний станції допомагає у викладацькій діяльності?

Я займався проєктною діяльністю, яка навчила мене відповідальності і розвивала критичне мислення. Мені пригодились всі набуті знання, адже студентам цікавіше і легше запам’ятовувати теорію, підкріплену практикою з життя.

Чи уявляєте своє життя без ЧНУ?

Якщо чесно, я думав про це, але тоді це був би інший «я» з іншою історією життя. Та я щасливий, що склалось саме так. Я почуваюсь на своєму місці і вважаю, що тоді прийняв правильне рішення, обравши такий шлях.

Студентка 1 курсу кафедри журналістики, Анна Соцька